September 04, 2026 - 64 views
Перше вересня у корпусі молодшої школи на вулиці Студентів, 39, у Вільнюсі пахло свіжою фарбою та осінніми квітами. Тут, у стінах Міжнародної української школи (МУШ) Литви відбулося відкриття профільного кабінету литовської мови — «Литовського дому». Цей майданчик став ще одним практичним кроком в інтеграції українців у місцеве суспільство. Проєкт пропонує комплексну модель освіти: діти поглиблено вивчають українську, литовську та французьку мови, зберігаючи власну ідентичність і водночас вибудовуючи надійні зв'язки з країною, що надала їм прихисток (ФОТОРЕПОРТАЖ).
На святковому столі поруч із традиційним українським короваєм сусідили литовські сири, темний хліб, мед та шакотіс. А в самому класі українські вишиванки природно доповнювали автентичні литовські національні строї гостей свята.
Від евакуації до власного простору: історія становлення школи
«Литовський дім» — це результат злагодженої роботи команди школи, шлях якої розпочався задовго до відкриття цього приміщення. У своєму вітальному слові генеральний директор МУШ Литви Олена Внуковська нагадала присутнім хронологію подій, провівши паралелі з викликами, які постали перед українською освітою ще у 2014 році після анексії Криму.
«У 2022 році це був єдиний кабінет, де ми збиралися. Тоді у нас була лише одна дівчинка-випускниця і 32 документи державного зразка. Усі інші діти вчилися в нашій суботній школі, але формально залишалися у своїх українських закладах, — розповіла директорка. — Коли у 2014 році професор Володимир Казарін евакуював Сімферопольський університет, тоді 30 тисяч студентів залишили анексований Крим. З шести українських генералів п'ятеро пішли з росіянами, і лише один залишився з Україною. Ми не вірили, що може бути велика війна. Але коли вона почалася, молодь з усієї України прийняла рішення залишатися зі своєю державою».
«Сьогодні наше свято — це визнання. Кожен із вас — це частина нашої шкільної команди. І це наша перша спільна перемога, наш перший литовський клас, який ми створили разом».
«Я на своїй землі, і знаю, як звільнити українських вчителів»
Створення незалежного українського освітнього простору у Вільнюсі вимагало чималих зусиль. Пані Олена згадала етап, коли школі доводилося ділити приміщення з установами, де домінувала російська мова. Вирішальною тоді стала підтримка литовських колег.
Першою вчителькою литовської мови для українських дітей стала пані Анґєлє Валєнє. Її принципова позиція допомогла школі вистояти у найскладніший період адаптації.
«Я литовка, я на своїй землі, і я знаю, як звільнити українських вчителів від цього тиску», — заявила тоді Анґєлє.
Згодом завдяки сприянню литовських посадовців, зокрема віцемера столиці Томаса Гульбінаса, школа отримала власне приміщення і змогла повноцінно розвивати українську навчальну програму.
Дерево мови, де кожне слово — листок
Окремої уваги заслуговує візуальне та функціональне оформлення «Литовського дому». Стіни кабінету прикрашають яскраві фактурні силуети дерев, над якими розміщено традиційний солом'яний содас. Цю концепцію розробила координаторка кабінету, пані Аїда Дірсє.
«Першою інспірацією був вчитель Елянас Карпініс. Я вирішила зробити на стінах такі дерева, де кожний листочок — це литовське слово, — розповіла пані Аїда, демонструючи інтерактивні картки, створені для учнів. — Ці дерева — не лише естетика, вони спонукають до дії. Тут приховані слова, літери, кольори Литви та України. Це простір, який стимулює дітей пізнавати мову через гру».
На полицях кабінету вже з'явилися перші навчальні та подарункові видання, зокрема фундаментальна книга «Manoji Lietuva», що стануть у нагоді під час вивчення історії та культури країни.
Єднання культур: символічні ритуали та козацький дух
Під час неофіційної частини заходу литовські гості та меценати школи, серед яких пан Дарюс Матвєкас, отримали подяки та символічні подарунки за системну підтримку закладу.
Організатори також запропонували гостям жартівливий ритуал — скуштувати безалкогольне «зілля» (особливий напій з травами), а щира козацька пісня лише підтвердила, що справжня дружба не потребує перекладу.
Дні, що квітнуть, як вишні
Фінальним акордом церемонії став музичний подарунок від литовських вчителів. Вони роздали присутнім аркуші з текстом і запропонували спільно виконати популярний литовський хіт «Mūsų dienos – kaip šventė» (Наші дні — як свято).
«Mūsų dienos – kaip šventė, / Kaip žydėjimas vyšnios...» (Наші дні — як свято, / Як цвітіння вишні...) — лунало в новому класі. Ці слова стали влучним підсумком заходу: незважаючи на всі труднощі, пов'язані з війною та вимушеним переїздом, українські діти у Литві мають повноцінне дитинство, якісну освіту та можливість будувати своє майбутнє у колі надійних друзів.
Comments(0)