October 08, 2026 - 221 views
Вільнюс зустрів 8 жовтня золотою осінню, а Міжнародна українська школа Литви (МУШ) зустріла своїх учнів та гостей справжнім французьким шармом. Цього дня навчальний заклад перетворився на маленьку Францію: у коридорах лунали відомі французькі мелодії, у класах панувала атмосфера творчості, а учні відкривали для себе країну, культура якої вже стала невіддільною частиною їхнього освітнього життя. Втім, тематичний захід «Bonjour, la France!» у межах Тижня європейських мов став не просто веселим квестом для дітей. Він мав стратегічне значення, адже цього дня школа приймала делегацію Французького інституту в Литві (ФОТОРЕПОРТАЖ).
Мета надзвичайно амбітна: здобуття офіційної лабелізації (Label FrancÉducation) від Міністерства освіти Франції. Наразі такий високий статус мають лише 10 шкіл у всій Литві, і МУШ впевнено крокує до того, щоб стати одинадцятою, доводячи, що українська школа за кордоном — це простір глибокої європейської інтеграції, де мови вивчаються не лише за партами, а й через живе культурне спілкування. Міжнародне освітнє радіо «Український Альянс» завітало до школи, аби на власні очі побачити унікальний міжнародний проєкт та зафіксувати щирі емоції дітей.
«Відчуття, що коридорами школи лунає аромат вишуканих французьких парфумів»
Атмосфера свята відчувалася ще з порогу. Замість звичних уроків для учнів 2-7 класів організували масштабний квест «Bonjour, la France!» із вісьмома різними ательє: географічним, театральним, музичним, спортивним, гастрономічним, мистецьким, танцювальним та мовним. Кожна локація відкривала Францію з нового ракурсу.
Своїми першими враженнями від свята ділиться Лаура Вілцане, викладачка етики та етикету:
«Сьогодні чудовий день. По-перше, сонце, хороша погода. По-друге, я зайшла в школу, а всі вдягнуті абсолютно на французький манер. І таке відчуття, що коридорами школи аромат якихось вишуканих французьких парфумів. Мені здається, що діти в захопленні. Я це бачу, коли представляли команди, і те, як вони промовляли вітання, розказували про себе невеликими скоромовками французькою мовою. Мені здається, що це дуже хороша ідея — продовжити традицію Французької весни, пережити літо і перейти у Французьку осінь. І все сьогодні цьому сприяє на сто відсотків».
Її підтримує гостя свята, киянка Ольга Лобода, для якої це вже другий сезон подібних оцінювань дитячої творчості:
«Для дітей такі фестивалі мають величезне значення. По-перше, вони поринають у атмосферу країни, яка співпрацює з нами. Франція — це теж партнер України, вони нам дуже допомагають. Це настільки збагачує дітей! Подивіться, вони цим живуть, у них є уроки французької, є живий інтерес до неї. Я навіть сама, коли потрапляю в цю атмосферу, то стаю ніби дитиною, розумієте?»
Математика французькою та амбітна мета білінгвального 4-А
Поки молодші школярі рухалися станціями квесту, учні 4-А класу демонстрували вищий пілотаж — відкритий урок математики французькою мовою. Гордістю класу ділиться класний керівник Оксана Лаврентюк:
«Сьогодні неймовірно вражаючий день. Окрім того, що в нас сьогодні дуже багато різноманітних квестів та конкурсів, ми презентуємо гордість — 4-й А клас. Це білінгвальний клас, французький. Ми уже четвертий рік вивчаємо французьку мову, і наші діти вже здали її на рівень А2. Тобто цього року ми хочемо йти чимраз вище і краще. Саме у Міжнародній українській школі Литви створено найкращі умови для вивчення не тільки литовської, а й французької мови».
Вчителька зізнається, що й сама не пасе задніх — активно вивчає мову разом із сином за допомогою спеціального додатка, розробленого першим вчителем французької в МУШ Литви паном Ніколя Місталєм: «Читаємо речення, прослуховуємо його. Вивчаємо те, що маємо в побуті: коли ходимо в магазин чи в кав'ярню. Найпростіші такі речення, які допомагають нам краще комунікувати».
Щодо своїх учнів, які вже не лише рахують, а й вивчають ділення та вирішують задачі іноземною мовою, пані Оксана каже просто: «Дітям я побажаю впевненості, не хвилюватися. Хоча, мабуть, я точно знаю, що в них все вийде, тому що вони в мене дуже розумні, активні. Я в усьому підтримую їх».
Звільнення від корсетів та дизайн у стилі Коко Шанель
В кабінеті №314 розгорнулося справжнє мистецьке ательє. Його господиня, викладачка образотворчого мистецтва Віра Оверченко, зустрічає гостей у бездоганному чорно-білому образі: твідовий піджак, біла сорочка з чорними оборками, червона помада та велика кількість перлів.
«Сьогодні я презентую мистецьке дизайнерське ательє в стилі Коко Шанель. Діти різного віку створюють цікаві дизайни. П'яті-шості класи роблять сумочки: у них є макет, їм треба придумати дизайн, далі вони вирізають, склеюють і утворюється виріб. Старші класи виконують складніші завдання — вони, як дизайнери, повністю з нуля на манекенах придумують свої образи у стилі Шанель, Діор тощо. Малюки виготовляють паперові ляльки. Хочеться, щоб всі працювали в команді і щоб у всіх виходив класний результат», — розповідає пані Віра.
Про свій образ та натхнення легендарною дизайнеркою викладачка відгукується з особливим захопленням:
«Коко Шанель в цілому мені дуже подобається тим, що вона звільнила жінок від обтягуючих корсетів. Я цікавилася її життям, і мені імпонує її сміливість. Вона в той час, коли була епоха бель-епок, казала: "Боже, що це вони на себе одягнули? Можна виглядати простіше, сміливіше". Вона була сміливим революціонером моди того часу».
«Я в цілому бажаю своїм учням, щоб вони йшли за покликом серця і ніколи не здавалися. Якщо ти вже вирішив, що тобі подобається це, то продовжуй розвиватися. Головне, щоб ця справа приносила радість і задоволення. Я, наприклад, кожного дня з любов'ю, з радістю йду на роботу, навіть коли бувають якісь важкі задачі. Тобі радісно на душі від того, що ти працюєш в цій атмосфері з творчістю, з дітьми», - говорить Віра Оверченко.
Діти в ательє з радістю демонструють свої вироби та діляться емоціями від творчості. Маргарита Герасименко тішиться власноруч зробленою роботою: «Я навчилася робити сумочки. Мені це подобається».
Злата Діденко зізнається: «Я сьогодні прийшла з дуже гарним настроєм до школи, тому що я знала, що в нас буде цей квест, і я дуже хотіла вже прийти на нього і подивитися, які будуть завдання, що цікавого буде, який буде приз. Для мене Франція особисто цікава своєю поезією, архітектурою, мистецтвом».
Семикласниця Валерія Замкова підхоплює: «Я прийшла теж з чудовим настроєм до школи. Мені дуже подобається цей квест. Дуже весело. Багато вчителів добрих, які можуть тебе навчити дуже багато нового, нових іноземних слів, нового мистецтва».
Ренат Марданов додає: «Я дуже захоплений. Ми класно малювали всі картини, дуже класно у всіх вийшло». Семикласницю Маргариту Синівську здивувало розмаїття свята: «Сьогодні день просто супер. Здивувало, що дуже багато учнів задіяно, гарна французька музика, затишненько. Мрію поїхати у Францію, зфотографуватися з Ейфелевою вежею. Для цього треба мета і зекономити грошей».
Олексій Новосад підсумовує дорослою думкою: «Я вважаю, що потрібні такі заходи. Бо це передусім повага до країни та її культури». А п'ятикласник Фадій Жовнір ділиться своїми амбіціями: «Я за сьогодні навчився бути в команді та дружно робити справи. У нас було два квести. Імені Тараса Шевченка та ще якогось письменника. Я також там брав участь. В одному я зайняв друге місце, а в іншому третє. І сьогодні хочу зайняти перше!». Аліна Сивак (5-А клас) додає просто: «Мені дуже подобається, бо це і розвиває мозок, і додає позитиву».
Тур де Франс у шкільних коридорах та географія мрій
Окремим відкриттям для багатьох став спортивний вимір Франції. Вчитель фізичної культури Ігор Світличний перетворив коридори школи на трасу для велогонки:
«На мій погляд, Франція — це спорт, а потім вже мистецтво, бо Франція має великі історичні корені. Перший президент міжнародного олімпійського комітету П'єр де Кубертен — француз, і саме завдяки Франції відновилися Олімпійські ігри, які тричі були у Парижі. Ми знаємо такі турніри, як "Tour de France", змагання з тенісу "Ролан Гаррос". І ще мало хто не знає, що регбі — це також національний вид спорту Франції.
Ми провели вікторини з дітьми на знання спортивної історії, а також влаштували свій "Tour de France" на самокатах тут, у коридорчиках нашої школи. Діти змагалися, проїжджали по різних містах Франції: Страсбургу, Ліону... Я вам скажу, дуже багато дітей вміють не тільки гарно рухатися, але й знають історію спорту».
А щоб знати, де саме знаходяться ці міста, працювало географічне ательє під керівництвом вчительки французької мови Єлизавети Косяченко. За її словами, у школи вже є значний досвід ознайомлення учнів з країною наживо: «Дуже багато є подорожей у Баньоль де Л’Орн, у Париж, Ніццу наші діти літають. У Баньолі діє Замок мистецтв, де відбувається чимало активностей: працюєлітній табір, діти співають, танцюють, малюють».
Самі ж школярі не приховують свого захвату, плануючи маршрути та ділячись враженнями. Кароліна Абрамова (6-А), представниця команди «Bleu Blanc Rouge», гордо рапортувала про успіхи: «Ми вже взяли участь в чотирьох конкурсах. І зараз будемо приступати до наступного!».
Діана Галагуса вже має досвід подорожей: «Я була у Франції два роки тому. Побачила Париж. Там дуже емпатична культура, всі гарно вдягнені. Дуже гарна мова, мені дуже сподобалася. Думаю, що можливо цього року теж поїдемо до Франції».
Макар Герасимов розповідає свою історію знайомства з мовою: «До цього я навчався в англійській школі, і я знав про Францію, бо в моя тітка вчить французьку мову. Бувало перед тим, як йти в школу, я заходжу, вона говорить, яке слово ми вчимо. Я говорю, наприклад, по-англійськи "ракета". А вона - як це буде по-французьки. Так я познайомився з Францією. У Франції я ще не був, але планую».
Для багатьох вивчення мови — це прямий квиток до втілення казкових мрій. Шестикласниця Діана Лебединська зізнається: «Я дуже хочу вивчити французьку мову. Мрію потрапити у Париж та побувати в Діснейленді, тому що дуже полюбляю усі мультики, я їх дивлюсь з дитинства. Це моя мрія від тоді, як я була ще маленькою». Її підтримує учениця 6-Б класу Еліна Ісаєва: «Я також дуже хочу потрапити до Діснейленду. А ще побачити Ейфелеву вежу».
Зовсім інші, але не менш шляхетні цілі у Богдани Листовкіної: «Для того, щоб потрапити до Франції, треба вчити її культуру. Щоб коли ти приїхав у Францію, ти зміг там побалакати з французами. Розказати, що ти з України, у якої є своя культура. Вони тобі розкажуть побільше про свою культуру, і так ви можете познайомитися з багатьма французами. Я була у Франції, там дуже добрі й чемні люди, вони завжди тобі допоможуть. Франція дуже чиста, там багато дерев».
Хлопці теж не пасуть задніх, хоча й зізнаються у труднощах. Арсеній Куруоглу взявся за французьку мову, маючи конкретну мету: «Я хотів поїхати в Нормандію у табір. А найбільшим викликом у вивченні мови стало те, що маю мало часу і дуже томлюся після школи. Але все одно вчу». Ілля Кривой додає, що вже вільно вітається французькою: «Бонжур, же мапель Ілля... Скоріше за все моє майбутнє не буде пов'язане з Францією. Для мене це передусім розвиток інтелекту, розвиток свого світогляду і те, що я можу дізнатися більше».
Справжній фурор зчинила команда 4-С та 4-D класів. Іван Басенко та Роман Грандюк крокували коридорами у розкішних вбраннях. «Ми - мушкетери! Костюми спеціально замовляли. Наш девіз: Один за всіх і всі за одного!»
«Я тримаю кулаки за нашу команду і вірю, що ми виграємо», — діляться емоціями юні лицарі.
Особливе враження справив випускник школи Максим Ліпчевський, який цього дня завітав до альма-матер у ролі Антуана де Сент-Екзюпері:
«Я дуже переживав, бо є такі діти, яким не цікаво, але більшості все ж було дуже цікаво. Вони здивували мене своєю щирістю, своєю відвертістю. На фоні моїх історій вони стали розказувати свої історії життя. Взагалі приємно, що я провів дуже таке бурхливе життя в цій школі. Як я люблю казати, що школа мене випустила, але вона мене ще не відпускає».
Секретний інгредієнт круасанів — дитяча любов
Неможливо уявити Францію без її гастрономії. В їдальні панували пахощі свіжої випічки. Учасниця кулінарного гуртка Поліна Краснопер розповідає: «Франція – це культура, де страви дуже смачні. Ми готували круасани з нашою командою. Рецепти брали із спеціальної книжки. Маємо бажання вивчити французьку. Прагнемо до своєї мрії, а мрія — це Франція!».
Керівниця гуртка української та європейської кухні Світлана Сергієнко підтверджує успіх своїх вихованців. На питання, в чому ж секрет найсмачніших круасанів, посміхаючись, відповідає: «У дитячій любові! Це наша фірмова родзинка, яку ми додаємо до страв».
Екстраординарна підготовка та шлях до Label FrancÉducation
Кульмінацією дня став візит делегації Французького інституту в Литві, місія якої мала ключове значення для майбутнього школи. До МУШ завітали аташе з питань співробітництва в галузі французької мови Коралі Кренер, відповідальна за реалізацію проєктів у сфері освіти та мовної політики Ольга Палецкєне та викладачка французької мови, екзаменатор іспитів DELF/DALF Ізабель Гольє.
Як пояснив завідувач кафедри іноземних мов школи Олексій Корж, процес лабелізації (Label FrancÉducation) — це шлях до офіційного визнання:
«Це дає право не лише вивчати мову, а й складати іспити французькою мовою в нашій школі. Це дає право їздити у Францію дітям і вчителям також.
Сьогодні гості познайомилися зі школою і розказали детальніше про умови отримання лабелізації. Вони досить складні. Там є шість конкретних умов: певна кількість годин французької мови, наявність франкофона, наявність партнерств з Францією і доказ того, що французька мова є дуже важливою для нашої стратегії».
Викладачка французької мови та екзаменаторка Французького інституту в Литві мадам Ізабель Гольє не стримувала емоцій:
«Лабель — це дуже добра річ для розвитку франкофонії в школі! Ми побачили дуже багато ательє, це дає силу школі і відкриває нові горизонти. Підготовка до зустрічі з Французьким інститутом була надзвичайною, екстраординарною. У кожному куточку школи були ательєри, які нас приймали, вони щось підготували. Лунала французька музика, пісня була надзвичайно добре виконана. Браво, браво, браво! Я думаю, що Французький інститут був вражений, ми не очікували стільки деталей».
Навчити думати: погляд професури на шкільні ательє
Захід також оцінила почесна гостя, доктор філологічних наук, професор Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди Анастасія Лепетюха, яка перебуває у Вільнюсі на стажуванні:
«Я тут абсолютно нова людина, але чим я була вражена — це те, що ви розвиваєте в дітях творчий початок. Оці всі майстерні передбачені для того, щоб дітей розвивати в усіх напрямках. Дуже часто ми зіштовхуємося в університеті з тією проблемою, що діти не вміють розмірковувати, аналізувати, не вміють робити висновки, будувати гіпотези. Мені б хотілося, щоб все це починалося зі школи, і мені чомусь так думається, що ваші уроки саме так і відбуваються. Ваші учні стануть дуже гарними студентами, з яким буде цікаво працювати».
Франція дала нам крила: як школа виховує нову європейську еліту
Практичний і водночас глибокий підсумок цінності цього дня зробила вчителька французької мови Вікторія Климок:
«Це розширює культурне коло наших дітей. У мене навіть є діти, які говорять: "Ви знаєте, а нащо мені французька? Я взагалі дальнобійником буду". Я кажу: "Людинко мила, ти їздитимеш Європою, ти матимеш мову, і ти розшириш свої горизонти. Ти єдиний, певне, в своєму екіпажі, хто зможе французькою домовитися з французом у Швейцарії чи в Люксембурзі". Тому я вважаю, що наші діти сьогодні дізналися багато нового. Сподіваюсь, вони прийдуть до нас вчити французьку».
А фінальним акордом дня стали слова Генерального директора Міжнародної української школи Литви Олени Внуковської, яка підсумувала цей надзвичайний досвід, згадавши як довгий історичний шлях школи, так і особисті рефлексії:
«Сьогодні, коли вісім команд збиралися на різні ательє, я запитала: а для чого ми все це робимо? І були дуже гарні відповіді: для того, щоб навчитись. Мову французьку вчити можна не тільки на уроках, мову потрібно вчити щодня, відкриваючи для себе французьку культуру. І тому сьогоднішній день був не для гостей з Французького інституту, цей день був для нас — щоб ми побачили, як багато ми знаємо - і французьку музику, і літературу, і театр, і спорт. Я навмисно зранку не проходила дивитися, як воно буде. Я теж люблю сюрпризи. І коли я зайшла до школи, а мене зустріла команда мушкетерів, всі радісні — це і є найголовніше — щоб школа дарувала щодня нові відкриття і нові можливості».
Пані Олена пригадала складний шлях запровадження українсько-французьких зв'язків ще з 2005 року, коли вона створювала Українську паризьку школу та Замок мистецтв у Нормандії, розповіла, як українські вчителі у Вільнюсі зберегли історичні французькі штандарти після закриття місцевого педагогічного університету у 2018 році, та наголосила на тому, як важливо зараз готувати власні кадри, власну еліту.
«Мова — це не тільки інструмент спілкування. Мова — це приналежність до культури. Якщо Литва дала нам міцний ґрунт під ногами, коли ми приїхали, то Франція дала крила. Що потрібно? - Просто чесно вчитися. Ми зараз вирощуємо свою еліту. Наші діти, коли вони приїжджають в Західну Європу, — вони найкращі», - підсумувала Олена Внуковська.
Сьогоднішній день довів: Міжнародна українська школа Литви — це не просто місце, де вчаться за підручниками. Це живий, пульсуючий організм, який стирає кордони, будує мости між культурами і готує українських дітей бути повноцінними, високоосвіченими та впевненими громадянами вільної Європи.
Merci beaucoup et à bientôt! До нових зустрічей, Франціє!
ФОТОРЕПОРТАЖ і текст:
Олег Головатенко, Олена Головатенко,
RadioUA.LT
Comments(0)