Важко знайти в Україні людину, яка б не знала, куди саме має йти «Ñ€ÑƒÑÑÐºÑ–й воєнний корабель». Фраза захисника острова Зміїний Романа Грибова, проговорена 24 лютого 2022 року, стала не просто емоційною реакцією, а й проявом суспільної солідаризації опору окупантам. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну нецензурна лексика масово з'явилася на білбордах, у піснях, у заголовках ЗМІ та навіть у риториці дипломатів. Почасти це можна виправдати стресом Ñ– «Ñ‚ерапевтичним ефектом» лайки.

Проте Ñ” один важливий нюанс: цю лексику, як губка, вбирають наші діти. Для сучасного школяра матюки перестали бути ознакою «Ð¿Ð¾Ð³Ð°Ð½Ð¾Ð³Ð¾ хлопця з підворіття». Тепер це звичний розділовий знак або спосіб здаватися дорослішим у світі, де самі дорослі легалізували лайку.

У студії Радіо «Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—нський Альянс» ми шукали відповідь на складне питання: де проходить межа між емоційною розрядкою та мовною деградацією, Ñ– чому заборони не працюють?

Експертками ефіру стали координатор неформальної освіти освіти Тетяна Люта Ñ‚а психолог Міжнародної української школи Литви Анастасія Бажинова.

«ÐšÐ¾Ð»Ð¸ грубі слова стають нормою, зникає межа між жартом Ñ– образою»

Дата ефіру була обрана невипадково. 3 лютого у світі неофіційно відзначають День боротьби з ненормативною лексикою — привід хоча б на 24 години пригадати, що мова має інші інструменти для висловлення гніву чи захоплення.

Проте реальність шкільних коридорів далека від ідеалу. Тетяна Люта, яка щодня працює з дітьми, зазначає, що проблема нецензурної лексики в школі є гострою і ігнорувати її не можна.

«Ð¦Ðµ притуплює чутливість. Коли грубі слова стають нормою, зникає межа між жартом Ñ– образою, між емоцією Ñ– агресією. Діти перестають помічати, що ранять інших Ñ– самих себе», — наголошує пані Тетяна.

Педагог звертає увагу на глибшу проблему — втрату самоідентичності через бідність словникового запасу. Якщо весь спектр переживань зводиться до лайливих слів, дитині стає важко ідентифікувати свої справжні почуття. Замість усвідомленого «Ð¼ÐµÐ½Ñ– боляче» чи «Ð¼ÐµÐ½Ñ– страшно», з'являється крик Ñ– жаргонізми. Це руйнує емоційну безпеку, без якої неможливий ефективний навчальний процес.

Психологія лайки: від наслідування до «Ð·Ð½ÐµÐ±Ð¾Ð»ÑŽÐ²Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾»

Чому ж діти матюкаються? Психологиня Анастасія нова виділяє кілька ключових причин, Ñ– перша з них — це дзеркало поведінки дорослих.

• Наслідування: Діти засвоюють мовні моделі з родини, TikTok, фільмів та ігор. Якщо лайка звучить довкола регулярно, вона сприймається як норма.

• Емоційна саморегуляція: Підлітки часто не мають навичок екологічного проживання емоцій. Лайка стає швидким способом скинути напругу, злість чи розчарування.

• Самоствердження: Вживання заборонених слів допомагає підлітку відчути себе дорослішим або завоювати авторитет у групі («Ð±ÑƒÑ‚и своїм»).

Довідка:

У психології існує термін «Ð»Ð°Ð»Ð¾Ñ…езія» (lalochezia) — це емоційне розвантаження через вживання нецензурних слів. Дослідження показують, що лайка може короткочасно зменшувати відчуття фізичного болю або соціального стресу. Проте, як зауважують експерти в студії, коли цей «Ð¿Ñ€ÐµÐ¿Ð°Ñ€Ð°Ñ‚» вживається постійно, він перетворюється на згубну звичку.

«Ð—аборони не працюють — працює тон»

Традиційні методи виховання через «Ð½Ðµ можна» Ñ– «Ð½Ðµ роби» у випадку з підлітками часто дають зворотний ефект, викликаючи протест. Обидві гості студії погоджуються: боротися з лайкою через покарання — шлях в нікуди.

Що пропонують фахівці?

1. Техніка «ÐŸÐ°ÑƒÐ·Ð° та усвідомлення»: Замість сварки запитайте дитину: «Ð©Ð¾ ти хотів саме зараз сказати? Що ти відчуваєш?». Це змушує дитину замислитися Ñ– шукати відповідні слова для своїх потреб.

2. Розвиток емоційного інтелекту: Вчити дітей називати емоції (злість, сором, розгубленість). Коли для почуття є легальна назва, потреба в матюці зменшується.

3. Альтернативні джерела авторитету: Якщо дитина матюкається, щоб «Ð±ÑƒÑ‚и крутою», батькам варто допомогти їй знайти інші приводи для гордості — хобі, спорт, творчість, у яких вона може бути компетентною та цінною для друзів.

«Ð¯ÐºÐµ волокно, таке Ñ– полотно»: відповідальність дорослих

Експертки Тетяна Люта та Анастасія Бажинова наголошують: неможливо вимагати від дітей літературної мови, якщо вдома чи в учительській лунає добірна лайка.

«Ð©Ð¾Ð± ми не виглядали в очах дітей лицемірами, самі дорослі також мають працювати над собою», — зауважує Олена Головатенко. Тетяна Люта додає влучне порівняння: «Ð¯ÐºÐµ волокно, таке Ñ– полотно. Які ниточки діти бачать Ñ– чують, таке полотно вони Ñ– зітчуть».

Це вимагає спільної роботи школи та родини, щоб уникнути подвійних стандартів.

Етнокод гніву: як замінити російський мат на українську дотепність

Окремим шаром розмови стала культурна складова. Більшість нецензурної лексики, що побутує в Україні, має російське коріння Ñ– семантично пов'язана з приниженням. Натомість українська традиція лайки — це часто дотепний код. Українська лайка виразна, експресивна, але вона рідше спрямована на руйнування гідності опонента.

У Міжнародній українській школі Литви вирішили провести експеримент: створити інтерактивну дошку, де діти можуть замінювати звичні мати на колоритні українські фразеологізми.

Топ українських відповідників від гостей студії:

• «Ð¥Ð°Ð¹ тебе качка копне!» 

• «Ð¥Ð°Ð¹ тобі грець!»

«Ð¯Ðº до такого роду, то краще з моста у воду», - цей вислів Тетяна Люта пропонує як гідну, історично обумовлену альтернативу фразі про російський корабель. «Ð”ля людей, які залишили окуповані міста, маючи власне житло... Краще вже у воду, ніж до такого роду. Це гарний слоган», — вважає освітянка.