Кажуть, що радіо — це магіÑ: ви чуєте голоÑ, але не бачите очей. Щовівторка в ефірі Міжнародного оÑвітнього радіо "УкраїнÑький ÐльÑнÑ" (RadioUA.LT) лунають голоÑи тих, хто предÑтавлÑÑ” нову українÑьку генерацію за кордоном. Талановиті учні та активні вчителі Міжнародної українÑької школи Литви Ñпільно з ТРК "Свобода.ФМ" реалізують медіапроєкт "УкраїнÑький ÐльÑнє.
Цього Ñ‚Ð¸Ð¶Ð½Ñ ÑÑ‚ÑƒÐ´Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ–Ð¹ÑˆÐ»Ð° від звичного формату мовленнÑ. У Ñвій день Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³Ð¾Ñтем прем’єрної рубрики "ЗнайомÑтво зблизька" Ñтав МакÑим ЛіпчевÑький — один із провідних ведучих радіоÑтанції, актор шкільного театру та учаÑник ПреÑцентру. Про Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð° дві країни, тугу за ÐзовÑьким морем та дороÑлі мрії з юним українцем ÑпілкувалаÑÑ Ð¶ÑƒÑ€Ð½Ð°Ð»Ñ–Ñтка та шеф-редакторка проєкту Олена Головатенко.
— МакÑиме, Ñьогодні ми відкладаємо традиційний Ñценарій Ñ– говоримо Ñк давні друзі. Розкажи про Ñебе!
— Я народивÑÑ Ð² Сімферополі, але перші 13 років Ñвого Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ñ–Ð² у ГенічеÑьку. Це затишне міÑто на морі, зовÑім поруч з ÐзовÑьким узбережжÑм. Ð”Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ воно назавжди залишитьÑÑ Ð¾Ñередком безтурботного дитинÑтва, Ñповненим доброти та оÑобливого затишку.
— Чого з рідного міÑта тобі найбільше не виÑтачає тут, у Литві? Якби ти мав магічну Ñилу, що б ти Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ½Ñ–Ñ Ñюди?
— Звичайно, Ñ Ñ…Ð¾Ñ‚Ñ–Ð² би взÑти вÑе міÑто — отак проÑто рукою — Ñ– перенеÑти Ñюди. Ðле Ñкщо говорити про щоÑÑŒ конкретне… Я б забрав Ñвій будинок, у Ñкому виріÑ, навчавÑÑ Ñ– виховувавÑÑ. Рще мені критично не виÑтачає морÑ. Я звик жити поруч із ним. Тому Ñвоє рідне ÐзовÑьке море Ñ Ñ‚ÐµÐ¶ хотів би забрати до ВільнюÑа.
— Ð§Ð°Ñ Ñпливає швидко. У Литві ти подороÑлішав, змужнів, закінчуєш школу. Яким ти бачиш Ñвоє майбутнє? Це буде Литва, Україна чи, можливо, інша країна?
— Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð¸Ð»Ð¾ мене не загадувати наперед, адже будь-Ñкої миті може ÑтатиÑÑ Ñ‚Ðµ, чого ми зовÑім не очікуємо. Ðле надалі Ñ Ñ…Ð¾Ñ‚Ñ–Ð² би жити Ñ– навчатиÑÑ Ð½Ð° Ñвоїй Батьківщині — в Україні, в Києві.
Мені дуже не виÑтачає нашого ÑуÑпільÑтва. Мені потрібно чути навколо українÑьку мову. Ð”Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ Ñ” принциповим навчатиÑÑ Ñаме рідною мовою. Я хочу жити Ñ– творити Ð´Ð»Ñ Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ð¸, щоб вона розквітала. Хочу, щоб іноземці цікавилиÑÑ Ð½Ð°ÑˆÐ¾ÑŽ культурою та Ñ–Ñторією, щоб Україна приваблювала Ñвіт.
— Кажуть, Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² іншій країні відкриває в людині нові риÑи. Чого тебе навчила вимушена еміграціÑ?
— Вона навчила мене цінувати те, що Ñ Ð¼Ð°ÑŽ. Пам'Ñтаю, Ñк у дитинÑтві ми чаÑто їздили відпочивати за кордон. І коли відпуÑтка добігала кінцÑ, мені ніколи не хотілоÑÑ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑ€Ñ‚Ð°Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð´Ð¾Ð´Ð¾Ð¼Ñƒ — хотілоÑÑ Ð·Ð°Ð»Ð¸ÑˆÐ¸Ñ‚Ð¸ÑÑ Ñ‚Ð°Ð¼, Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð±Ð°Ñейнів Ñ– морÑ.
Рзараз Ñ Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–ÑŽ, що проÑто не цінував Ñаму можливіÑÑ‚ÑŒ повернутиÑÑ Ð´Ð¾Ð´Ð¾Ð¼Ñƒ. Тепер мені не потрібні "уÑілÑкі закордони". Мені хочетьÑÑ Ð»Ð¸ÑˆÐµ одного — щоб у мене знову з'ÑвилаÑÑ Ð¼Ð¾Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ñ–ÑÑ‚ÑŒ повернутиÑÑ Ð´Ð¾Ð´Ð¾Ð¼Ñƒ.
— Ким ти бачиш Ñебе через п'ÑÑ‚ÑŒ років?
— Я бачу Ñебе щирим українцем. У профеÑійному плані — актором театру Ñ– кіно. Хотів би продовжувати пиÑьменницьку діÑльніÑÑ‚ÑŒ та Ñпробувати Ñебе в кінорежиÑурі.
— Це Ñерйозні заÑвки. Що ти робиш Ð´Ð»Ñ Ð·Ð´Ñ–Ð¹ÑÐ½ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ†Ñ–Ñ”Ñ— мрії вже зараз?
— Зараз Ñ Ð¾Ð´Ð¸Ð½ із провідних акторів шкільного театру. Також започаткував влаÑний проєкт — учнівÑький фільм, де вже пробую поєднувати акторÑтво та режиÑуру. Крім того, пишу влаÑні повіÑÑ‚Ñ– та вірші.
— Додам, що ти ÑтоÑв Ð±Ñ–Ð»Ñ Ð²Ð¸Ñ‚Ð¾ÐºÑ–Ð² радіо "УкраїнÑький ÐльÑнÑ". Що змушує тебе піÑÐ»Ñ ÑˆÐµÑти уроків приходити в Ñтудію, запиÑуватиÑÑ, працювати над голоÑом?
— По-перше, Ñ Ð»ÑŽÐ±Ð»ÑŽ новий доÑвід. Робота з голоÑом дуже допомагає мені Ñк акторові. Я роблю цей Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ñ†Ñ–ÐºÐ°Ð²Ñ–ÑˆÐ¸Ð¼ Ð´Ð»Ñ Ñебе, уÑвлÑючи, ніби озвучую мультфільм.
— Що Ñьогодні читає ÑучаÑна молодь? Хто твої улюблені пиÑьменники?
— Я захоплююÑÑ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚ÑŒÐ¼Ð°. Люблю Ліну КоÑтенко. Дуже подобаютьÑÑ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ð¸ "Ð’ÑÑкому міÑту — звичай Ñ– права" Ð“Ñ€Ð¸Ð³Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¡ÐºÐ¾Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ð´Ð¸ та "МіÑÑ‚ Мірабо" Гійома Ðполлінера. Шаную творчіÑÑ‚ÑŒ ТараÑа Шевченка, оÑобливо "Мені тринадцÑтий минало" та "Заповіт", люблю ЛеÑÑŽ Українку. Також мені близька Ñ€Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€Ñ‡Ñ–ÑÑ‚ÑŒ Павла Тичини та Володимира СоÑюри — того періоду, доки ÑиÑтема Ñ—Ñ… не зламала.
— Рхто Ñ” твоїм кумиром у миÑтецтві?
— Леонід Биков. УÑÑ– знають його за фільмом "Ð’ бій ідуть лише «Ñтарики»". Я люблю його не тільки Ñк талановитого актора й режиÑера, а й пишаюÑÑ Ð½Ð¸Ð¼ Ñк Ñвідомим українцем. Ðавіть у чаÑи тоталітарної ÑиÑтеми він намагавÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñувати українÑьке питаннÑ. Цікавий факт: він хотів переозвучити "Стариків" українÑькою мовою, але йому не дозволили. Попри заборону, він макÑимально намагавÑÑ Ñ–Ð½Ñ‚ÐµÐ³Ñ€ÑƒÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ українÑьку мову у Ñтрічку.
Із ÑучаÑних акторів мені імпонує СтаніÑлав Боклан — Ñк характерний артиÑÑ‚. Знаю його за ролÑми у фільмі "Поводир", Ñеріалах "Слуга народу" та "КріпоÑна".
ÐаоÑтанок розмови МакÑим ЛіпчевÑький відповів на Ñерію коротких запитань, Ñкі найкраще розкривають його характер:
Тік-Ток чи книга перед Ñном?
— Ð’Ñе ж таки книга.
УкраїнÑька музика чи Ñвітові хіти?
— УкраїнÑька музика.
Ранній підйом чи робота до ночі?
— У мене це поєднано: Ñ Ñ– рано вÑтаю, Ñ– пізно лÑгаю.
Що найкраще підіймає наÑтрій?
— Мій театр, мої друзі, Ð¼Ð¾Ñ Ñ€Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð°.
Кого б запроÑив на інтерв'ÑŽ?
— Свого ÑучаÑного кумира СтаніÑлава Боклана.
Ðайкращий звук у Ñвіті — це...
— Мамине Ñлово.
Слухайте "УкраїнÑький ÐльÑнÑ" щовівторка на платформі RadioUA.LT. ЗнайомтеÑÑ Ð· тими, хто творить українÑький проÑÑ‚Ñ–Ñ€ за кордоном, Ñ– надихайтеÑÑ Ñ—Ñ…Ð½Ñ–Ð¼Ð¸ Ñ–ÑторіÑми.