Українське слово зазвучало в литовському ефірі майже з самого початку заснування суспільного радіомовника:

• Литовське радіо розпочало своє регулярне мовлення 12 червня 1926 року з тогочасної столиці — Каунаса.

• Вже 4 квітня 1929 року відбулася історична подія: перша півгодинна радіопередача українською мовою, підготовлена Литовсько-українським товариством.

• У цих ранніх програмах актуальні повідомлення та новини читалися відразу кількома мовами: литовською, українською, польською, французькою та мовою есперанто, а також лунала автентична українська музика.

• Новітній етап відродження мовлення розпочався 15 квітня 1989 року, коли в ефір вийшла перша сучасна українська радіопередача.

• Біля Ñ—Ñ— витоків стояли віддані активісти: багаторічний ведучий Юрій Паньків, Василь Капкан, Іван Юзич, Валерій Оліфер та Valentyna KukinienÄ—.

• З травня 1997 року, завдяки пропозиції Наталії Михайлової, передача отримала свою знану назву — «ÐšÐ°Ð»Ð¸Ð½Ð¾Ð²Ñ– Грона» (литовською «Putino kekÄ—s»).

Саме з передачею Юрія Паньківа на хвилях LRT Klasika тісно переплелася професійна доля Sonata JadevičienÄ—. Вона багато років працювала в тандемі з цим незмінним ветераном ефіру, забезпечуючи високу якість звучання аж до останньої передачі з його участю 31 грудня 2022 року. З початком повномасштабної війни Sonata продовжила свою місію як звукорежисерка програми «Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—нська Хвиля» (з липня 2022 року), працюючи пліч-о-пліч з Ñ—Ñ— редакторкою Оленою Головатенко до квітня 2026 року.

Школа виховання: мікрофон для українських дітей

Сьогодні Sonata JadevičienÄ— не обмежується лише роботою над професійними дорослими програмами — вона щедро інвестує свій досвід у майбутнє покоління. У грудні 2025 року під час урочистих заходів у Міжнародній українській школі Литви (МУШ) вона отримала особливу подяку за свою самовіддану працю.

• Протягом двох років звукорежисерка годинами працювала з українськими дітьми над спецвипусками “Української Хвилі” на Радіо LRT Klasika, навчаючи Ñ—Ñ… складній професійній роботі біля мікрофонів.

• Можна без перебільшення вважати, що завдяки цій довготривалій праці стартувало Ñ– пішло у самостійне плавання Міжнародне освітнє радіо «Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—нський Альянс» RadioUA.LT Міжнародної української школи Литви (МУШ).

• Директорка МУШ Олена Внуковська під час вручення нагороди підкреслила, що завдяки роботі на радіо діти отримали неймовірне право творити, бути почутими та стати справжніми радіоведучими.

• Шеф-редакторка RadioUA.LT Олена Головатенко щиро відзначила, що Sonata Ñ” людиною надзвичайно чуйною Ñ– терплячою, яка щоразу дарує дітям свою доброту та передає безцінний професіоналізм.

"Радіо — це все. Тут немає ні світла, ні сценографії — лише звук"

Понад 25 років свого творчого життя Sonata присвятила радіотеатру — особливому, глибокому жанру, де уява слухача стає головною візуальною сценою. Її шлях розпочався з нот Ñ– клавіш: з дитинства вона грала на фортепіано та закінчила музичну академію. Однак своє справжнє покликання майстриня знайшла після знайомства з радіорежисеркою NijolÄ— BaranauskaitÄ—, усвідомивши, що хоче "компонувати" не лише мелодії, а й складні акустичні ландшафти.

Професійний світогляд режисерки формувався у співпраці з легендарними постатями литовського радіо Ñ– кіно, такими як Daiva SviglinskienÄ—, Pranas Morkus, Gytis Lukšas, Juozas Javaitis та Vilius Karalius. Робота починалася ще в епоху магнітних плівок, коли створення ефіру вимагало неймовірної "фізичної акробатики" за пультом для своєчасного та точного виведення мікшерів. Свій найперший радіоспектакль — складну п'єсу «ÐžÑÑ‚ання стрічка Креппа» з актором Audrius Kadravičius — вона згадує як колосальний технічний Ñ– творчий виклик.

Голос як найскладніший інструмент: малювання фломастером у студії

Робота актора перед студійним мікрофоном радикально відрізняється від гри на театральній сцені.

"Ти не можеш ні змахнути рукою, ні підморгнути оком", — розкриває професійні секрети Sonata. Увесь фізичний та психологічний стан персонажа має передаватися виключно через голосову інтонацію.

Звукорежисерка згадує надзвичайно показовий випадок з відомими акторами Vytautas Rumšas та JanušauskaitÄ—. Коли під час запису ніяк не вдавалося знайти потрібну емоцію для одного з діалогів, режисери запропонували акторам нестандартний підхід: просто уявити в руках товстий, яскравий фломастер Ñ– "промальовувати" ним кожне слово. Цей несподіваний психологічний інструмент блискавично змінив логіку тексту Ñ– додав голосам абсолютно нових, переконливих барв.

Ще одним блискучим прикладом звукової драматургії стала Ñ—Ñ— спільна робота над історичною п'єсою Vida MikšytÄ—-MarkevičienÄ— "Візія королеви Бони". У цій постановці продуманий музичний та шумовий фон не просто супроводжує акторський текст, а стає повноцінним героєм, створюючи напругу та передаючи передсмертні внутрішні діалоги й видіння італійської королеви.

Мрія про історію без жодного слова

Незважаючи на колосальний багаж досвіду і тисячі змонтованих ефірних годин, Sonata Jadevičienė залишається у постійному пошуку. Хоча технічний прогрес крокує вперед, а штучний інтелект тепер допомагає швидко реставрувати записи та прибирати студійний брак, фундаментальна творча суть професії не змінюється.

Сьогодні звукорежисерка виношує сміливу амбіцію — вона мріє створити повноцінний радіоспектакль взагалі без тексту. Це має бути глибока, захоплива історія, розказана слухачеві виключно через симфонію музики, шумів та просторових звуків. Крім того, вона покладає великі надії на розбудову технічних потужностей LRT у майбутньому: появу нових сучасних фолі-студій, де просто під час запиÑ