Перше вереÑÐ½Ñ Ñƒ корпуÑÑ– молодшої школи на вулиці Студентів, 39, у ВільнюÑÑ– пахло Ñвіжою фарбою та оÑінніми квітами. Тут, у Ñтінах Міжнародної українÑької школи (МУШ) Литви відбулоÑÑ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ñ€Ð¾Ñ„Ñ–Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ кабінету литовÑької мови — «Ð›Ð¸Ñ‚овÑького дому». Цей майданчик Ñтав ще одним практичним кроком в інтеграції українців у міÑцеве ÑуÑпільÑтво. Проєкт пропонує комплекÑну модель оÑвіти: діти поглиблено вивчають українÑьку, литовÑьку та французьку мови, зберігаючи влаÑну ідентичніÑÑ‚ÑŒ Ñ– Ð²Ð¾Ð´Ð½Ð¾Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð¸Ð±ÑƒÐ´Ð¾Ð²ÑƒÑŽÑ‡Ð¸ надійні зв'Ñзки з країною, що надала їм прихиÑток (ФОТОРЕПОРТÐЖ).
Ðа ÑвÑтковому Ñтолі поруч із традиційним українÑьким короваєм ÑуÑідили литовÑькі Ñири, темний хліб, мед та шакотіÑ. Рв Ñамому клаÑÑ– українÑькі вишиванки природно доповнювали автентичні литовÑькі національні Ñтрої гоÑтей ÑвÑта.
«Ð›Ð¸Ñ‚овÑький дім» — це результат злагодженої роботи команди школи, шлÑÑ… Ñкої розпочавÑÑ Ð·Ð°Ð´Ð¾Ð²Ð³Ð¾ до Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ приміщеннÑ. У Ñвоєму вітальному Ñлові генеральний директор МУШ Литви Олена ВнуковÑька нагадала приÑутнім хронологію подій, провівши паралелі з викликами, Ñкі поÑтали перед українÑькою оÑвітою ще у 2014 році піÑÐ»Ñ Ð°Ð½ÐµÐºÑÑ–Ñ— Криму.
«Ð£ 2022 році це був єдиний кабінет, де ми збиралиÑÑ. Тоді у Ð½Ð°Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð° лише одна дівчинка-випуÑÐºÐ½Ð¸Ñ†Ñ Ñ– 32 документи державного зразка. УÑÑ– інші діти вчилиÑÑ Ð² нашій Ñуботній школі, але формально залишалиÑÑ Ñƒ Ñвоїх українÑьких закладах, — розповіла директорка. — Коли у 2014 році профеÑор Володимир Казарін евакуював СімферопольÑький універÑитет, тоді 30 тиÑÑч Ñтудентів залишили анекÑований Крим. З шеÑти українÑьких генералів п'Ñтеро пішли з роÑÑ–Ñнами, Ñ– лише один залишивÑÑ Ð· Україною. Ми не вірили, що може бути велика війна. Ðле коли вона почалаÑÑ, молодь з уÑієї України прийнÑла Ñ€Ñ–ÑˆÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°Ð»Ð¸ÑˆÐ°Ñ‚Ð¸ÑÑ Ð·Ñ– Ñвоєю державою».
«Ð¡ÑŒÐ¾Ð³Ð¾Ð´Ð½Ñ– наше ÑвÑто — це визнаннÑ. Кожен із Ð²Ð°Ñ — це чаÑтина нашої шкільної команди. І це наша перша Ñпільна перемога, наш перший литовÑький клаÑ, Ñкий ми Ñтворили разом».
Ð¡Ñ‚Ð²Ð¾Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ·Ð°Ð»ÐµÐ¶Ð½Ð¾Ð³Ð¾ українÑького оÑвітнього проÑтору у ВільнюÑÑ– вимагало чималих зуÑиль. Пані Олена згадала етап, коли школі доводилоÑÑ Ð´Ñ–Ð»Ð¸Ñ‚Ð¸ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ð· уÑтановами, де домінувала роÑійÑька мова. Вирішальною тоді Ñтала підтримка литовÑьких колег.
Першою вчителькою литовÑької мови Ð´Ð»Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñьких дітей Ñтала пані Ðнґєлє Валєнє. Її принципова Ð¿Ð¾Ð·Ð¸Ñ†Ñ–Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð¾Ð³Ð»Ð° школі виÑтоÑти у найÑкладніший період адаптації.
«Ð¯ литовка, Ñ Ð½Ð° Ñвоїй землі, Ñ– Ñ Ð·Ð½Ð°ÑŽ, Ñк звільнити українÑьких вчителів від цього тиÑку», — заÑвила тоді Ðнґєлє.
Згодом завдÑки ÑприÑнню литовÑьких поÑадовців, зокрема віцемера Ñтолиці ТомаÑа ГульбінаÑа, школа отримала влаÑне Ð¿Ñ€Ð¸Ð¼Ñ–Ñ‰ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ– змогла повноцінно розвивати українÑьку навчальну програму.
Окремої уваги заÑлуговує візуальне та функціональне Ð¾Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ «Ð›Ð¸Ñ‚овÑького дому». Стіни кабінету прикрашають ÑÑкраві фактурні Ñилуети дерев, над Ñкими розміщено традиційний Ñолом'Ñний ÑодаÑ. Цю концепцію розробила координаторка кабінету, пані Ðїда ДірÑÑ”.
«ÐŸÐµÑ€ÑˆÐ¾ÑŽ інÑпірацією був вчитель ЕлÑÐ½Ð°Ñ ÐšÐ°Ñ€Ð¿Ñ–Ð½Ñ–Ñ. Я вирішила зробити на Ñтінах такі дерева, де кожний лиÑточок — це литовÑьке Ñлово, — розповіла пані Ðїда, демонÑтруючи інтерактивні картки, Ñтворені Ð´Ð»Ñ ÑƒÑ‡Ð½Ñ–Ð². — Ці дерева — не лише еÑтетика, вони Ñпонукають до дії. Тут приховані Ñлова, літери, кольори Литви та України. Це проÑÑ‚Ñ–Ñ€, Ñкий Ñтимулює дітей пізнавати мову через гру».
Ðа полицÑÑ… кабінету вже з'ÑвилиÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÑˆÑ– навчальні та подарункові виданнÑ, зокрема фундаментальна книга «Manoji Lietuva», що Ñтануть у нагоді під Ñ‡Ð°Ñ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ñторії та культури країни.
Під Ñ‡Ð°Ñ Ð½ÐµÐ¾Ñ„Ñ–Ñ†Ñ–Ð¹Ð½Ð¾Ñ— чаÑтини заходу литовÑькі гоÑÑ‚Ñ– та меценати школи, Ñеред Ñких пан Ð”Ð°Ñ€ÑŽÑ ÐœÐ°Ñ‚Ð²Ñ”ÐºÐ°Ñ, отримали подÑки та Ñимволічні подарунки за ÑиÑтемну підтримку закладу.
Організатори також запропонували гоÑÑ‚Ñм жартівливий ритуал — Ñкуштувати безалкогольне «Ð·Ñ–ллѻ (оÑобливий напій з травами), а щира козацька піÑÐ½Ñ Ð»Ð¸ÑˆÐµ підтвердила, що ÑÐ¿Ñ€Ð°Ð²Ð¶Ð½Ñ Ð´Ñ€ÑƒÐ¶Ð±Ð° не потребує перекладу.
Фінальним акордом церемонії Ñтав музичний подарунок від литовÑьких вчителів. Вони роздали приÑутнім аркуші з текÑтом Ñ– запропонували Ñпільно виконати популÑрний литовÑький Ñ…Ñ–Ñ‚ «MÅ«sų dienos – kaip šventÄ—» (Ðаші дні — Ñк ÑвÑто).
«MÅ«sų dienos – kaip šventÄ—, / Kaip žydÄ—jimas vyšnios...» (Ðаші дні — Ñк ÑвÑто, / Як Ñ†Ð²Ñ–Ñ‚Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð²Ð¸ÑˆÐ½Ñ–...) — лунало в новому клаÑÑ–. Ці Ñлова Ñтали влучним підÑумком заходу: незважаючи на вÑÑ– труднощі, пов'Ñзані з війною та вимушеним переїздом, українÑькі діти у Литві мають повноцінне дитинÑтво, ÑкіÑну оÑвіту та можливіÑÑ‚ÑŒ будувати Ñвоє майбутнє у колі надійних друзів.