September 21, 2026 - 114 views
У Міжнародній українській школі (МУШ) Литви навчання давно вийшло за межі стандартного шкільного розкладу. Для дітей, які через війну опинилися за кордоном, цей заклад став не лише осередком збереження рідної культури, а й майданчиком для опанування іноземних мов — необхідного інструменту для повноцінної освіти та життя в Європі. Саме тут, у синергії української, литовської та французької спільнот, народжуються унікальні проєкти.
До Вільнюса завітав Ніколя Місталь, який у 2022 році став першим вчителем французької мови для українських дітей, врятованих від війни. Нині він живе і працює у далекому Парагваї. А до школи завітав із цінними подарунком: педагог презентував оригінальну навчальну вебплатформу SanctUAire, яку самостійно розробив і втілив у життя. Це готовий цифровий продукт, який дозволяє українцям вчити французьку напряму, без посередництва інших мов.
В інтерв'ю освітньому радіо «Український Альянс» Ніколя Місталь докладно розповів про функціональні можливості застосунку, синергію штучного інтелекту та живого педагога, а також про те, як родинна історія надихнула його на цю титанічну працю.
«Пам’ять про страждання, яку мені передали, я перетворив на силу»
RadioUA.LT: Ніколя, ви привезли до Литви унікальний проєкт. Але перш ніж ми говоритимемо про нього, розкажіть про ваше коріння. Ви народилися і виросли у Франції, при цьому вільно говорите українською. Як родині вдалося зберегти національну ідентичність?
Ніколя Місталь: Це був свідомий вибір моєї бабусі по материнській лінії з Києва. Вона не стала вчити французьку, а продовжувала говорити українською, щоб зберегти і передати нам із сестрою рідну мову, щоб ми завжди пам'ятали, звідки наше коріння. Тому моєю першою мовою була українська, я читав нею вірші, а до французької школи пішов у п'ять років, навіть оминувши дитсадок. Я також був першим учнем української школи, яку заснувала моя мама в Парижі. Батько в мене теж українського походження, з ним ми спілкувалися французькою, а з бабусею та дідусем — виключно українською.
Родина мого батька походить із Західної України: бабуся з Лемківщини, дідусь із Галичини. Їхня історія дуже важка. Я знаю від них, що таке депортація, дідусь свого часу сидів у в'язницях у Польщі.
«Пам’ять про страждання, яку мені передали, я хочу зробити своєю силою. Я хочу її використовувати, а не просто казати „біда, біда“. Жахливо, що історія повторюється, і те, що розповідали дідусі й бабусі, нині переживають сучасні українці».
Я розумію, що значить покинути країну, бо іншого вибору немає, коли летять ракети. Тому я довго думав, чи це моя доля — допомагати, а потім зрозумів: я маю дати українцям можливість мріяти і почуватися добре в будь-якій країні. Для цього потрібна мова, і саме тому я створив цей застосунок.
Поєднання історії діаспори із Західної України та київської родини, яка вистояла в радянські часи, дозволило Ніколя глибоко зрозуміти менталітет різних соціальних прошарків українців. Саме київська лінія прищепила йому ретельність у роботі, дисципліну та непохитні цінності.
«Ця частина моєї родини походить із Києва, тисячолітньої столиці, і для мене вона уособлює всі спогади дитинства, коли я думаю про Україну, — наголошує Ніколя. — Щоліта я їздив до свого дядька та його родини, і всі ці моменти, проведені на землі моїх предків, назавжди пов’язали мене з українським народом. Завдяки їм, завдяки всьому тому часу, який вони мені приділили, я зміг зрозуміти гостинність українців, їхню любов до життя та людські цінності, які сьогодні є для мене рушійною силою. І я також хотів би щиро подякувати своїй мамі, яка завжди мені довіряла і запропонувала мені викладати французьку мову українським дітям у Вільнюсі».
Французька без англійських чи російських «милиць»: як влаштований SanctUAire
RadioUA.LT: Представлений вами застосунок — це курс уроків чи методичні рекомендації? Як він побудований?
Ніколя Місталь: Це вебплатформа під назвою SanctUAire. Я хотів, щоб усі мої знання були систематизовані. Спочатку я думав: навіщо робити застосунок, де існує тільки французька мова? Щоб навчати французькій українців, логічно мати саме український інтерфейс. Мені було дуже шкода роками спостерігати, як українці змушені вчити іноземні мови за посередництва англійської чи, що ще гірше, російської. Це як ходити з милицями. Як це взагалі можливо?
Тому головна особливість застосунку — двомовність. Увесь інтерфейс, правила і тести подаються одночасно французькою та українською мовами.
Увесь матеріал чітко відповідає європейським стандартам CECRL та програмам державного диплома DELF від рівня А1 до В2.
Це величезний масив систематизованої інформації: 183 навчальні картки, 636 розділів, 495 двомовних запитань, 200 тренувальних вправ та 52 аудіодіалоги.
Зараз для здобувачів знань ми відкриємо базовий рівень — А1 (Відкриття).
Далі на осінніх канікулах відкриваємо рівень А2 (Початковий), на Різдво — В1 (Середній), а в лютому — В2 (Просунутий).
Таким чином школа матиме рік ексклюзивного доступу безкоштовно, щоб можна було оцінити ефективність платформи, зібрати відгуки, подумати, що доопрацювати.
Чому ми зупиняємося на В2? Бо саме цей рівень потрібен для вступу до університету у Франції. Маючи його, людина вже здатна самостійно опановувати вищі рівні С1 та С2.
Аудіювання та «Швидкі сесії» замість нудного зубріння
RadioUA.LT: Фонетика — це зазвичай найскладніше у вивченні французької мови. Як застосунок допомагає опанувати вимову?
Ніколя Місталь: Ви абсолютно праві, тому аудіосупровід був першим, що я включив у розробку. Усі речення і слова можна прослухати. Відкриваєте тему офіційних привітань, тиснете на фразу «Bonjour, monsieur / madame» чи «Comment allez-vous?» і чуєте правильну вимову.
У майбутньому я додам функцію ШІ-репетитора, де учень сам вимовлятиме слова, а система перевірятиме і підтверджуватиме правильність.
Крім того, ми інтегрували алгоритм тестування. Кожен урок має 80-відсотковий поріг проходження фінального тесту.
А мій улюблений інструмент — це «Session rapide» (Швидка сесія). Це мікс із 15 випадкових запитань поточного рівня. Зробили серію — алгоритм одразу генерує нову. Це ідеальний варіант для тих, хто має буквально 10–15 хвилин у транспорті.
Час, який не купиш, і роль живого вчителя
RadioUA.LT: Якщо застосунок настільки самодостатній, яка тоді роль викладача?
Ніколя Місталь: Застосунок — це інструмент для класу, а не конкурент учителю. Розумієте, мені як викладачу трохи нудно витрачати час на пояснення сухої граматики: чому речення будується саме так, а не інакше тощо. Застосунок бере цю рутину на себе.
Але вчити мову самостійно складно, тому що немає контролю і є страх помилитися. Вчитель — це людина, яка створює мотивацію. Справжній педагог зробить усе, щоб ви почувалися в комфортній зоні і могли легко розмовляти, навіть роблячи помилки. Моя мрія — щоб носій мови приходив на урок, знав, що учні вже пройшли теорію в SanctUAire, і весь час присвячував виключно живій розмові з ними.
«Що не можна купити в житті — це час. Учням треба вчити українську, географію, безліч інших предметів. Я б хотів, щоб французька була доступною скрізь: де б ти не був, якщо маєш кілька вільних хвилин, ти можеш відкрити застосунок і закріпити матеріал. Краще займатися 10-15 хвилин щодня, ніж виділяти одну годину, наприклад, у суботу. Мова — це живий інструмент. Йому потрібна щоденна практика».
Про «мовних снобів», паризький поспіх та успіхи українських учнів
RadioUA.LT: Побутує стереотип, що французи — мовні сноби, які терпіти не можуть, коли іноземці говорять з помилками. Як бути початківцям?
Ніколя Місталь: Залежить від міста. Якщо ви в Парижі, то у парижан просто немає часу на довгі розмови, їм потрібно швидко вас зрозуміти. Але якщо людина відкрита, сама багато подорожувала і бачить ваші зусилля, вона стовідсотково це оцінить, допоможе і з радістю відповість. Тож так званий «мовний снобізм» триватиме від сили пару хвилин. Французи дуже цінують, якщо ви докладаєте великих зусиль для вивчення їхньої мови.
Взагалі, між українцями та французами є багато спільного — це теплі, відкриті люди, які завжди мають почуття гумору. Коли я прилітаю до Литви, у мене іноді шок: люди тут дуже стримані, холодні, рідко сміються. Мені не вистачає іскри життя, хочеться просто сісти в куток і ні з ким не розмовляти. А от з українцями чи французами спільну мову знайти дуже легко.
«Немає закритих дверей. Ніколи»
RadioUA.LT: Ви стояли біля витоків викладання французької мови для українських дітей у Вільнюсі. І зараз бачите їхні успіхи. Що змінилося в школі і в самих дітях?
Ніколя Місталь: Мене глибоко вражає те, як змінилися діти і мої колеги-викладачі. Я бачу, як заспокоїлися обличчя, зник психологічний тиск, люди буквально розквітли і стали «сонячними» (solaires). Це як світло в холодній литовській ночі.
У мене був учень Олександр. Оскільки в українській системі немає 12 класу, він із мамою вирішив переїхати до Франції. Він підтвердив рівень А2 і зараз навчається в університеті міста Кан (Caen) на факультеті кримінології. Влітку ми зустрілися, і я міг говорити з ним французькою про що завгодно! Для мене це справжній кайф: ми починали з простих слів «bonjour» та «salut», а зараз його мовний рівень такий, що він може писати наукові роботи!
RadioUA.LT: Як би ви підтримали тих, хто зараз вагається і боїться братися за вивчення нової мови?
Ніколя Місталь: Беріть приклад з інших. Насправді ми живемо більше для інших, ніж для себе. Бачити, що інші змогли, — це найбільше натхнення для нових учнів. Немає закритих дверей. Ніколи.
Була в мене учениця, з якою ми інтенсивно займалися — по 2 години щодня, 40 годин на місяць. Вона склала іспит на рівень В1 з повного нуля за три місяці!
Усе можливо, якщо є сила волі.
Рік тому я сам мав повний нуль у програмуванні, у мене не було жодних навичок кодування, але я сів і всьому навчився, щоб створити цей застосунок. Я довго думав, викладати французьку для українців — чи це моя доля?.. І тепер точно знаю: так, це моє життя.
Від редакції: Досвід Ніколя Місталя — це яскравий приклад того, як повага до родинного минулого трансформується у конкретні дії для допомоги сучасникам. Розроблена ним платформа SanctUAire оптимізує дорогоцінний час учнів та відкриває двері до європейської освіти, пропонуючи вчити мову ефективно і без бар'єрів.
Такі інструменти не лише допомагають долати освітні виклики, а й згуртовують українську спільноту за кордоном.
Запрошуємо дослухатися до порад Ніколя щодо щоденної практики мови та залишатися на хвилях Міжнародного освітнього радіо «Український Альянс» (RadioUA.LT), де ми продовжуємо ділитися історіями, що надихають.
Олена і Олег ГОЛОВАТЕНКИ, RadioUA.LT
Comments(0)