March 06, 2026 - 143 views
Столиця Литви стала майданчиком для важливого міжнародного діалогу в сфері освіти. До Вільнюса з робочим візитом прибула делегація з польського міста Бидгощ, що представляла Почесне консульство України та Університет економіки (Wyższa Szkoła Gospodarki – WSG University). Головною метою зустрічі стало вивчення успішного досвіду Міжнародної української школи (МУШ) у Литві для подальшого відкриття аналогічного освітнього закладу в Польщі.
Від ідеї до тристоронньої співпраці: загальний контекст візиту
Ініціатором зустрічі виступив Почесний консул України в Бидгощі та Президент WSG University Кшиштоф Сікора. У своєму офіційному листі до генерального директора МУШ у Литві Олени Внуковської він привітав заклад із відкриттям вже шостого відділення у місті Лентваріс та висловив зацікавленість у перенесенні литовської моделі на польський ґрунт.
Університет у Бидгощі вже тривалий час є потужним осередком підтримки українців. За словами декана з питань міжнародних студій та процесів WSG Світлани Кашуби, яка долучилася до переговорів, заклад об'єднує студентів із 42 країн. Від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році університет став епіцентром допомоги українцям у Польщі. Наразі там діють 6 україномовних напрямків підготовки, а також щорічно проводяться іспити Національного мультипредметного тесту (НМТ) під егідою УЦОЯО.
Проте польська сторона бачить потребу розширити цю підтримку "по вертикалі" — охопити дітей шкільного віку. Розуміючи польські реалії та вимоги щодо обов'язкової шкільної освіти, ініціативна група розглядає адаптовану модель: створення суботньої школи з онлайн-компонентом для старших класів, що дозволить дітям здобувати офіційні документи українського державного зразка.
На зустрічі, в якій з боку МУШ взяли участь генеральний директор Олена Внуковська, заступник директора з міжнародних зв’язків та університетської освіти Олена Кузьменчук та президент Європейської Освітньої Академії Петро Пирогов, сторони дійшли конкретних домовленостей. Зокрема, йдеться про підписання тристоронньої угоди між школою, університетом та академією. Планується запровадження польської мови у навчання МУШ, проведення спільних онлайн-конференцій для вчителів та організація освітніх подорожей.
Більше того, виникла ідея відкрити суботню школу в литовському місті Шальчинінкай, де навчається багато українських дітей, та з навчальними закладами якого польський університет вже має налагоджену співпрацю. Візит представників МУШ Литви до університету в Бидгощі заплановано вже на квітень.
Детальніше про бачення освітніх процесів, виклики адаптації та збереження української ідентичності за кордоном ми поговорили безпосередньо з представницями делегації — запрошеним професором WSG University Ольгою І та координатором Інституту європейського при WSG, асистентом Почесного консула України в Бидгощі Ольгою Копійкою.
"Справжній українець не лише розмовляє рідною мовою, а й несе українськість там, де він знаходиться"
— Що привело вас до Вільнюса, і якою є основна мета поїздки?
Ольга Копійка: До Вільнюса ми приїхали до наших академічних партнерів — Вільнюської колегії (Vilniaus kolegija / VIKO). Ми приїхали на тиждень, оскільки дуже давно співпрацюємо. Ще одним моїм завданням як асистента консульства було познайомитися і налагодити співпрацю з українською школою, яка тут успішно працює. Я дуже рада, що нам вдалося зустрітися, поспілкуватися, і маю надію, що ця співпраця виросте в дуже корисні речі для наших діток.
— Чому виникла потреба відкрити українську школу саме в Бидгощі?
О.К.: Така потреба є, тому що в Бидгощі досить велика українська діаспора, і діток шкільного віку теж багато. У нашій діаспорі діє "Українська світлиця", де проходять заняття для дітей різного спрямування: дизайн, англійська мова тощо. Також при українській греко-католицькій церкві імені святого архангела Михаїла отець Роман проводить багато часу з родинами заради збереження української ідентичності.
Українські родини присутні в нашому місті у значній кількості, вони активно інтегруються в життя міста. Наприклад, кожного року проводиться фестиваль української музики, діє хор. Але хочеться, щоб наші дітки отримували комплексну освіту саме в українській школі. Коли ми побачили тутешню школу — це настільки теплий колектив, це настільки глибоке відчуття рідного дому, що хочеться, аби малеча в Польщі це також відчувала. Я, наприклад, як бабуся хлопчика дошкільного віку, дуже хотіла б, щоб мій онук навчався саме в такій школі.
Від шкільної лави до вищої освіти: інтерес університету
— Чим вас зацікавив досвід Міжнародної української школи Литви в контексті університетської співпраці?
Ольга Іляш: Зважаючи на те, що я є професором Університету економіки в Бидгощі, напрям міжнародної співпраці мене найбільше цікавить. У нас відкрито велику кількість спеціальностей, яка дозволяє українським студентам навчатися українською мовою. Наразі у нас навчається понад 450 студентів з України.
Чому зацікавила школа? По-перше, це може бути дуже гарна пролонгована діяльність: починаючи зі школи, учні далі можуть обирати ті напрямки навчання, які пропонує наш університет. По-друге, це адаптація українських сімей до освітнього середовища вже зі шкільної лави.
Від початку повномасштабного вторгнення наше керівництво започаткувало програму «Солідарність з Україною». Ми допомогли українцям, яким адаптація давалася складно, отримати нові можливості: стипендії, м'яку інтеграцію в польську спільноту на рівні з польськими студентами. Тому співпраця, що починається зі шкільної лави і переростає у студентство, є вкрай важливою для неперервності процесу та якісної інтеграції дітей у суспільство.
Крім того, це відкриває шлях до спільних дослідницьких проєктів між викладачами різних країн. Ми можемо організовувати програми міжнародної мобільності, від чого студенти отримають потрійну вигоду: досвід різного викладання, нові компетенції та збереження знань про власну культуру.
Баланс між інтеграцією та збереженням ідентичності
— Як ви бачите вирішення проблеми на сучасному етапі: як збалансувати потребу людини інтегруватися в європейське суспільство та водночас залишитися українцем?
О.І.: Саме завдяки таким центрам, школам і таким керівникам, як пані Олена Внуковська, ми успішно долаємо ці виклики. З одного боку, ми допомагаємо адаптуватися і залишитися українцем за кордоном, з іншого — створюємо кар'єрні можливості. Адже одна справа — навчити мови, а інша, коли випускники йдуть у вільне плавання, — показати їм найкращі шляхи професійного становлення.
Тому пріоритетом є тристороння співпраця між університетами, школами та місцевою адміністрацією (литовською чи польською). Місцева влада повинна це підтримувати, бо в майбутньому вони отримають високопрофесійних фахівців, які залишатимуться українцями, але якісно працюватимуть на економіку держави перебування. Таким чином ми спільно вирішуємо питання ринку праці.
— Відомо, що за кордоном на молодих українців часто полює пропаганда через мережу російськомовних шкіл, куди намагаються переманити дітей. Як ця проблема вирішується в Польщі і який досвід ви побачили тут?
О.І.: Скажу так: свідомого українця переманити в російськомовне середовище неможливо. Ми маємо боротися за тих українців, які все ще вагаються, і переконати їх, що залишатися українцем будь-де — це привілей.
Як ми можемо протидіяти загрозі російської пропаганди? Лише поширюючи інформацію про наші успішні освітні проєкти, демонструючи іншу, успішну українську сторону. Росія намагається впускати фейки в суспільство, а ми маємо працювати на випередження. Запрошувати наших зірочок-випускників ділитися позитивним досвідом.
Справжній українець — це не просто той, хто розмовляє українською, а той, хто несе українськість там, де він знаходиться. Школа, яка є сьогодні в Литві, — це можливість уникнути асиміляційних ризиків. Найкраще все працює через спілкування дітей між собою. А що може бути краще, ніж середовище, де найвищий рівень компетентності вчителів, де панує тепло і взаємодопомога? У Британії кажуть, що особистість на 10% формує генетика, а на 90% — суспільство. Дякуючи українській генетиці, ми виборемо своє право бути українцями, але ці 90% давайте довіримо україномовному середовищу — нашим школам та університетам.
Конкуренція за український капітал
— Сьогодні європейські держави (навіть такі складні партнери, як Угорщина) фактично борються за українців ресурсно, вкладаючи в їхню освіту. Як ви відчуваєте, чи Польща та Литва активно інвестують в український людський капітал?
О.І.: Безумовно. Українці, які зараз перебувають у Польщі, створюють власну справу, сплачують податки — вони економічно вигідні державам-партнерам. Допомога, яку отримують українські сім'ї, вже більшою мірою компенсується за рахунок праці українців та українського бізнесу, відкритого в цих країнах.
Ресурсно підтримувати українців — це економічно вигідно. Ми нація, яка ментально дуже близька до сусідів, і водночас надзвичайно працьовита. Тому тут подвійна вигода для Європи. І Польща, і Литва, і інші держави це чудово розуміють. Ми надзвичайно вдячні за підтримку, але наш шлях — це інтеграція не на умовах жорсткої конкуренції, а на засадах справедливості, рівності та взаємної поваги.
О.К.: Погоджуюся. Українці в Польщі створюють економічну додану вартість. З українцями треба дружити і їх треба підтримувати. Допомога школам та університетським програмам — це пряма інвестиція в якісний, мотивований персонал, який працюватиме на благо обох країн у майбутньому.
Підсумковий коментар
Результати зустрічі та перспективи подальшої роботи підсумувала генеральний директор Міжнародної української школи в Литві Олена Внуковська:
"Дуже приємно, що в нас відбулася така плідна зустріч із представниками польського університету. Те, що нам запропонували співпрацю, свідчить про високу оцінку нашої діяльності за кордоном, причому з боку такого славетного закладу. Нас об'єднує спільна мета: надати українським дітям можливість якісного навчання. Наша школа вже активно працює з вищими навчальними закладами України, Франції та Литви. Ми давно збиралися розширити географію на Польщу, і тут нас офіційно запросили як партнерів. Для нашої освітньої академії, яку ми нещодавно відкрили у Вільнюсі, це чудова новина. Наразі ми опрацьовуємо детальний меморандум про співпрацю. Думаю, що вже з квітня ми зможемо пропонувати нашим учням комплексний підготовчий курс до вступу в університети України, Польщі, Литви та Франції. Наша філософія залишається незмінною: незалежність людини — це її знання, а об'єднує наших дітей у всіх куточках Європи рідна українська мова".
Фото і текст: Олег Головатенко
Comments(0)