October 22, 2026 - 117 views
У стінах Міжнародної української школи Литви (МУШ) у Вільнюсі на партах поруч із «Кобзарем» лежать привезені з України книги — навчальний посібник «Козацька педагогіка» та історичне видання «Нескорені духом». Тут, за тисячу кілометрів від дому, українські освітяни та представники Всеукраїнської федерації СПАС зібралися за круглим столом, щоб обговорити чи не найболючіше питання сьогодення: як не втратити покоління українських дітей, яке через війну зростає за кордоном? Відповідь, яку привезли гості із Запоріжжя та Києва, лежить у площині українських бойових і культурних традицій — від мистецтва СПАС до збереження автентичного світогляду через національну пам'ять.
Зустріч на кафедрі литовської мови в МУШ Литви у Вільнюсі стала точкою перетину двох культур і початком нових освітніх ініціатив.
«Для мене було честю взяти участь у Міжнародному круглому столі та представити унікальний досвід Міжнародної української школи Литви, — зазначає заступник генерального директора МУШ Литви Олена Кузьменчук. — Такі зустрічі — це не лише можливість поділитися напрацюваннями, а й важливий крок до обміну педагогічними ідеями для розвитку української освіти в європейському просторі. Попереду — нові спільні проєкти, партнерства та укладання угод. Переконана, що об’єднання досвіду допоможе нам зберігати національні традиції та створювати ще більше можливостей для українських дітей».
«Куди б ви не поїхали — ви українці»
Для багатьох українських вчителів, які продовжують працювати з дітьми як в Україні, так і за її межами, школа стала чимось значно більшим, ніж просто місцем здобуття знань. Вона перетворилася на якір ідентичності.
Педагогиня Таміла Новодворська з Києва не приховує емоцій, аналізуючи виклики, з якими стикаються родини біженців. Її слова точно передають тривогу багатьох батьків та вчителів:
«Коли почалась велика війна і наші діти почали масово виїжджати, мене найбільше хвилювало те, що ми їх втрачаємо. Діти йдуть у школи Франції, Польщі, Італії, Німеччини, опиняються серед місцевого населення. Я боялася, що українці просто розчиняться у цій масі. Тому я хочу висловити величезну подяку адміністрації школи за те, що ви організували її в Литві. Наше головне завдання — зберегти українську ідентичність, щоб діти пишалися своїм походженням. На своїх заняттях я щоразу нагадую їм, хто вони і звідки. Вони іноді кажуть: “От поїдемо вчитися чи жити в іншу країну". А я відповідаю: куди б ви не поїхали, яку б мову не вивчили — ваше коріння в Україні. Ви — українці, і це не викреслити».
Як символ зв'язку з рідною землею гостя подарувала школі власну картину «Небо на Чернігівщині», написану під час війни, назвавши її своїм особистим щоденником переживань та надії.
Лицарство як серцевина європейської культури
Представники Всеукраїнської федерації СПАС привезли до Вільнюса не лише методичну літературу, а й цілісну філософію, розроблену спільно з науковцями. Юрій Мельничук, директор Науково-освітнього центру патріотичного виховання молоді Університету «Україна» та генерал-отаман Українського козацтва, пояснює, чому козацька педагогіка сьогодні актуальна як ніколи:
«Там, де наші діти — там Україна. Найголовніше сьогодні — зберегти нашу українську родину. Досвід роботи МУШ матиме продовження в освітньому просторі Європи, це проєкт європейського зразка. Що ж лежить в основі козацької педагогіки? Протягом століть Україна виборювала свою незалежність. Українське козацтво створило дві форми державності: Військо Запорозьке і Гетьманську Україну. Козак-лицар — це була вершина, воїн, на якого рівнялися. Його життя базувалося на трьох святих принципах: готовності загинути за віру, за ближнього свого і за Батьківщину».
Юрій Мельничук наголошує, що фундатор цього напрямку, професор Юрій Руденко, визначив козацьку педагогіку як унікальну освітньо-виховну систему, що увібрала найкращі риси лицарського виховання.
«Подивіться, як сьогодні боронять Україну наші колишні учні, студенти. Вони проявляють саме це лицарство. Тому українське лицарство — це серцевина європейської військової, духовної та освітньої культури», — підкреслює пан Мельничук.
Пирієве козацтво: філософія виживання та єдності
Спас — це не просто вид спорту чи рукопашний бій. За словами першого віце-президента Всеукраїнської федерації СПАС Костянтина Рижова, це світогляд, який допомагає нації виживати в найкритичніших умовах.
«Спас — це гармонійний розвиток. Ми працюємо зі свідомістю, формуючи світогляд на основі козацької філософії. Це передається через пісні, казки, історію. Це те, що рятує тебе в житті, в бою, в повсякденності. Ми прагнемо показати, що козацтво у Середньовіччі створило форми демократичної державності, які сьогодні панують у світі. Концепція Спасу докорінно відрізняється від наративів, які нам століттями нав'язували загарбники, формуючи комплекс меншовартості. Насправді українці — це нація воїнів, яка завжди тримала фронтир».
Костянтин Рижов використав влучну метафору, пояснюючи, як українці зберігають свою ідентичність по всьому світу:
«Кожен козак знає такий звичаєвий термін — "пирієве козацтво". Траву пирій неможливо знищити. Тут її вирубали, а коріння розповсюдилося, і вона виросла в іншому місці. Оце "пирієве козацтво" ми маємо посіяти по всьому світу, об'єднуючи наші спільноти в Канаді, США, Європі через козацький звичай».
Його доповнив Богдан Рижов — вихованець школи СПАС, представник осередку на Кіпрі та сотник Запорозького війська низового. Пояснюючи суть світогляду для сучасного юнацтва, він відповів на запитання про особливу деталь свого вбрання — характерницький значок у вигляді голови вовка зі схрещеними шаблями:
«Світогляд воїна — це відповідальність. Оцей значок є знаком пластунівського куреня у козацькому середовищі. Це відзнака, це не те що нагорода, це саме відзнака носіїв воїнської культури. Вона означає, що людина обрала шлях носія воїнської культури та традиції. Більше того, носити цей знак мають право лише ті, хто брав участь у реальних бойових діях».
Литовська «Егле» та спільне коріння
Зустріч не обмежилася лише українським контекстом. Учителі кафедри литовської мови презентували гостям унікальне місцеве мистецтво — karpiniai (литовську техніку витинанки з паперу). Вчителька Еляна Добровольскєнє створює філігранні паперові картини, надихаючись природою та литовськими народними казками, зокрема легендою про Егле — королеву вужів (Eglė žalčių karalienė).
«У Литві карпіня народжується з любові до природи, — пояснила завкафедрою пані Аушра Янкявічєнє. — У кожній роботі можна побачити природні мотиви. Сьогодні ми презентуємо нашу виставку «Karpinių paslaptys» («Секрет витинанки»). Для нас дуже важливо, щоб діти, які навчаються тут, не лише пам’ятали свою ідентичність, але водночас взаємодіяли і з живою історією та культурою Литви».
Одна з литовських витинанок поїде тепер до України.
А гості на знак вдячності за теплий прийом і допомогу литовського народу в збереженні української освіти, передали представникам МУШ Литви подарунки зі Львова, зазначивши: «Наша держава має древнє європейське коріння, так само як і Литва. Ми маємо право на вільне існування в європейському світі, і зараз ми за це боремося. Дякуємо, що ви нам у цьому допомагаєте».
Від спільних вишколів до чемпіонату Європи
Фіналом круглого столу стало обговорення конкретних кроків для подальшої співпраці між МУШ Литви, Університетом «Україна» та Федерацією СПАС.
Серед ключових домовленостей та пропозицій — інтеграція методик у профільні предмети, проведення спільних таборувань, чемпіонат Європи зі СПАСу у Вільнюсі. МУШ Литви отримала також запрошення долучитися до робочої групи європейських освітніх проєктів та представити свої напрацювання на міжнародному форумі у Німеччині наступного року.
Зустріч завершилася неформальним спілкуванням, спільними фотографіями та підписанням попередніх угод. Слова, що пролунали у Вільнюсі на кафедрі литовської мови, стали найкращим підсумком цього дня: українська школа за кордоном — це не про тимчасовий прихисток. Це заклади освіти, де через навчання, гру, пісню, історію виховується нове покоління європейських українців. Воно здатне прорости і дати життя будь-де, зберігаючи при цьому свою автентичність.
Текст і ФОТОРЕПОРТАЖ:
Олег Головатенко, Олена Головатенко
Comments(0)