«56 струн проти трьох»: метафори нашої ідентичності

Знайомство зі школою для французьких гостей — генерального директора оркестру Жана-Луї Ґаваторта (Jean-Louis Gavatorta), керівниці проєкту NOE Люсі Зурре (Lucie Zourray) та продакшн-менеджерки програми ARTEMIS Марго Реньє (Margaux Reynier) — розпочалося з екскурсії. Генеральна директорка МУШ Олена Внуковська зустріла делегацію не сухими цифрами статистики, а живими метафорами.

Демонструючи українські музичні інструменти, пані Олена запитала гостей, чи знають вони, що це.

— Бандура! — безпомилково відповів хтось із французької делегації.

— Точно. Вона має 56 струн, — усміхнулася директорка. — Для порівняння: росіяни використовують балалайку, де всього три струни. Там три, а тут 56. Бачите різницю?

«Ð’и даєте цим дітям набагато більше, ніж нову мову. Ви даєте їм ключ до майбутнього. Ваша присутність, ваша увага Ñ– підтримка дозволяють їм відкритися світу Ñ– будувати нові перспективи. Ми вдячні, що можемо розраховувати на вас у цій місії, яка нас об'єднує».

Розповідаючи про школу, Олена Внуковська наголосила на важливості навчання рідною мовою:

— Модель нашої школи доводить: якщо діти за кордоном навчаються своєю рідною мовою, вони зберігають власну національну ідентичність Ñ– краще засвоюють інші. Це наш фундамент.

Від Херсона до Парижа: географія дитячих доль

Атмосфера занурення в шкільне життя продовжилася у французькому класі. Гості були вражені: на уроці математики діти впевнено множили та ділили французькою («Cinquante divisé par trois…»), жваво реагуючи на репліки учителя. А найзворушливіший момент настав, коли директорка запропонувала дітям розповісти французькою, з якого вони міста.

— Je viens de Kharkiv, — дзвінко каже дівчинка.

— Je viens de Kherson, — підхоплює інша.

Далі, мов у калейдоскопі, залунали назви, що сьогодні відомі всьому світу: Київ, Мелітополь, Кривий Ріг, Бахмут, Чернігів, Луганськ, Запоріжжя, Дніпро, Ужгород... А хтось із дітлахів з усмішкою додав: «Je viens de Paris!»

У цих дитячих голосах — вся географія українського болю, але водночас Ñ– неймовірна сила єдності.

Пісня, що лікує: від литовської душі до французького «ÐŸÐ¾Ð²Ñ–тряного змія»

У кабінеті литовської мови, що оформлений з особливою повагою до країни, яка прихистила українців, гостей зустріли піснею. Хор виконав традиційну литовську композицію, а потім перейшов до французької класики, зокрема пісні із відомого фільму «Ð¥Ð¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚и» (Les Choristes). Діти заспівали «Cerf-volant» («ÐŸÐ¾Ð²Ñ–тряний змій»), а потім Ñ– відому «La Seine».

— Повітряний змій летить, Ñ– діти мріють про те, що буде після війни. «ÐŸÐ¾Ð²ÐµÑ€Ð½Ð¸ÑÑŒ до мене, повітряний змію…» — це пісня про наше сьогодення, — пояснює Олена Внуковська.

Відомий арт-терапевт, литовець Дарюс Радкявичюс, зауважує, що мистецтво в МУШ — це не просто хобі. Це спосіб зняти стрес для дітей Ñ– родин, які втратили все. «ÐœÐ¸ не говоримо постійно про проблеми. Ми співаємо, танцюємо, ставимо вистави. Ми намагаємося жити нормальним життям», — додають вчителі.

«ÐšÑƒÐ»ÑŒÑ‚ура — це найкращий спосіб показати, що ми одна родина»

Музика стала головним лейтмотивом Ñ– у промові Жана-Луї Ґаваторти, генерального директора Orchestre des Champs-Élysées. Він розповів про масштабний європейський проєкт, розрахований на три роки, який об'єднає понад 200 молодих музикантів з усієї Європи, зокрема Ñ– з України. Кульмінацією стануть великі спільні симфонічні концерти — 4 квітня у Вільнюсі, а згодом Ñ– в латвійському місті Лієпаї.

— Ми дуже хотіли, щоб Україна була одним із найсильніших партнерів цього проєкту, — зазначив пан Ґаваторта. — Ми будемо виконувати не лише західну класику, а й українську музику кінця XVIII століття — твори видатних українських композиторів, таких як Дмитро Бортнянський Ñ– Максим Березовський. Цей проєкт створений, щоб показати: європейська спадщина — це наша спільна спадщина. Сьогодні ми будуємо Європу завтрашнього дня, Ñ– культура — це найкращий спосіб показати, що ми — одна сім'я.

Олена Внуковська підхопила цю думку, наголосивши на важливості таких культурних мостів:

— Це дуже потужний посил. Ми спілкуємося не зброєю, а культурними обмінами, щоб сказати: «ÐœÐ¸ разом, ми об'єднані, ми маємо захист». Виконання української класики на балтійських теренах — це ствердження того, що ми одна Європа, Ñ– Україна Ñ” Ñ—Ñ— невіддільною частиною».

Народна дипломатія: кожен українець — посол своєї країни

Представниця Посольства України в Литві Леся Рожак підкреслила, що школа робить неймовірну роботу для іміджу держави:

— Міжнародна українська школа стала містком не тільки між Україною Ñ– Литвою, а сьогодні вже поєднує Україну, Литву Ñ– Францію. Вона об'єднує культури, таланти Ñ– створює те, що здавалося б неможливим. По факту, кожен українець тут зараз — це посол нашої прекрасної країни, який показує Ñ—Ñ— всьому світу.

«ÐœÐ¸ були вражені Ñ– зворушені до глибини душі тим, що відкрили для себе сьогодні. Те, що ви робите тут — це фундаментально. Браво за ту неймовірну енергію, яку ви генеруєте. Ваша школа — це разюча історія», — поділилися емоціями координаторки французьких програм Люсі Зурре та Марго Реньє.

Окрему вдячність висловила представниця Литовської академії музики Ñ– театру Ґєдрє КабашінскÑ&