ВільнюÑ. Коридори школи проÑÑкнуті запаморочливими пахощами ÑвіжоÑпеченого кіша, прÑних ÑоуÑів та карамелізованого деÑерту. Ðавколо лунає витончений французький шанÑон Джо ДаÑÑена, а жінки, дівчата Ñ– навіть поважні гоÑÑ‚Ñ– примірÑÑŽÑ‚ÑŒ елегантні капелюшки, позуючи у Ñпеціальній фотозоні. У Міжнародній українÑькій школі Литви вирує грандіозний фінал маÑштабного конкурÑу «Ð¤Ñ€Ð°Ð½Ñ†ÑƒÐ·ÑŒÐºÐ° гаÑтрономічна веÑна».
Ð”Ð»Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñьких дітей, Ñкі через війну опинилиÑÑ Ð·Ð° тиÑÑчі кілометрів від дому, цей день Ñтав чимоÑÑŒ набагато більшим, ніж проÑто змаганнÑм юних кухарів з різних міÑÑ‚. Це глибока, пронизлива Ñ–ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð¿Ñ€Ð¾ те, Ñк Ñеред Ñкладних життєвих обÑтавин ÑтворюєтьÑÑ Ð²Ð»Ð°Ñне «Ð¼Ñ–Ñце Ñили», де Art de vivre (миÑтецтво жити) Ñтає найкращими ліками проти щоденного ÑтреÑу та болю.
УрочиÑта чаÑтина розпочалаÑÑ Ð·Ñ– Ð·Ð²ÐµÑ€Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¾Ñ‡Ñ–Ð»ÑŒÐ½Ð¸Ñ†Ñ ÑˆÐºÐ¾Ð»Ð¸, голови коміÑÑ–Ñ— Олени ВнуковÑької. Ðещодавно пані Олена була удоÑтоєна виÑокої нагороди Верховної Ради України, проте Ñама директор Ñкромно Ñ– категорично зазначає: Ñ†Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð·Ð½Ð°ÐºÐ° належить вÑій великій шкільній родині.
«Ð¯ÐºÐ±Ð¸ не було дітей, не було вчителів, один директор Ñам би того не зробив. Ми чекали Ñьогодні депутатів з Верховної Ради, Ñкі проÑили переказувати вітаннÑ, із захопленнÑм кажучи: "Боже, в цій школі Ñ” вÑе!". Ми зробили це з покинутої будівлі. Рбудинок живе, коли в ньому живуть люди!» — наголоÑила вона, відкриваючи фінал четвертої «Ð¤Ñ€Ð°Ð½Ñ†ÑƒÐ·ÑŒÐºÐ¾Ñ— веÑни».
ЗвертаючиÑÑŒ до учаÑників з п'Ñти відділень школи (ВільнюÑа, КаунаÑа, Клайпеди, ШÑулÑÑ, ПаневежиÑа), пані Олена розкрила головний Ñекрет Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ñ–Ð½Ð¾Ð·ÐµÐ¼Ð½Ð¾Ñ— культури:
«ÐœÐ¸ вчимо французьку. І краще Ñ—Ñ— вчити, коли ми щоÑÑŒ Ñмакуємо! Ð’Ñе можна в житті, немає неможливого, а Ñправжні радощі — це Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÑ‚Ñ‚Ñ Ñ€Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð¸ та друзі поруч».
ÐšÐ¾Ð½ÐºÑƒÑ€Ñ Ñтав можливим завдÑки потужному розвитку неформальної оÑвіти у закладі — у кожному відділенні МУШ діють гуртки українÑької та європейÑької кухні. З 2011 року керівництво підтримує дружні зв'Ñзки з державною Вищою готельною школою Парижа (École Supérieure à Paris). Рголовним призом Ð´Ð»Ñ Ð²ÑÑ–Ñ… фіналіÑтів Ñтала поїздка до Ðормандії в липні, у літню школу «Ð—амок миÑтецтв».
«Ð’Ñе наше життÑ, Ñк казав ШекÑпір, — це театр. Я бажаю вам бути не тільки акторами, Ñ Ð±Ð°Ð¶Ð°ÑŽ вам бути режиÑерами, ÑценариÑтами Ñвого життÑ. Як ви його напишете, Ñк ви його реалізуєте — так Ñ– буде! До речі, це вÑе французькі Ñлова ("реалізатор", "продюктор"). Тому ми вивчаємо не тільки гаÑтрономію, ми вивчаємо мову Ñ– культуру одночаÑно!» — надихнула учаÑників Олена ВнуковÑька, додавши, що Ð¤Ñ€Ð°Ð½Ñ†Ñ–Ñ Ñ‚Ð° Литва Ñьогодні — це найдружніші Ð´Ð»Ñ Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ð¸ країни.
Координаторка неформальної оÑвіти початкової школи ТетÑна Люта предÑтавила Ñебе Ñк «Ð’олодарку вогню та Ñпецій», запроÑивши вÑÑ–Ñ… у магічний Ñвіт французької кухні. РблагоÑловив початок заходу ігумен Ð„Ñ€ÐµÐ¼Ñ–Ñ (КонÑтантинопольÑький патріархат ЛитовÑької екзархії): «Ð¤Ñ€Ð°Ð½Ñ†ÑƒÐ·ÑŒÐºÐ° ÐºÑƒÑ…Ð½Ñ — це завжди ÑвÑто. Бачу вражені очі дітей, Ñкі радіють уÑьому. УчаÑÑ‚ÑŒ у цьому конкурÑÑ– — це вже перемога!»
Оцінювати кулінарні шедеври запроÑили безпрецедентно потужне міжнародне журі. До нього увійшли голова Tarptautinis Ukrainos švietimo labdaros ir paramos fondas Ð”Ð°Ñ€Ñ–ÑŽÑ ÐœÐ°Ñ‚Ð²Ñ–Ñ”ÐºÐ°Ñ, директори відділень КÑÑÑ‚ÑƒÑ‚Ñ–Ñ Ð ÑƒÐ¿ÑŽÐ»ÑÐ²Ñ–Ñ‡ÑƒÑ (Клайпеда), ÒÐµÐ´Ñ–Ð¼Ñ–Ð½Ð°Ñ Ð’Ñ–ÑˆÐ½ÑуÑÐºÐ°Ñ (ШÑулÑй), ÐœÐ°Ñ€Ñ–ÑŽÑ Ð Ñ”Ò‘Ð°Ð»Ð¾Ð²ÑÐºÑ–Ñ (КаунаÑ) українÑький Ñкульптор Петро Пирогов, миÑÑ‚ÐµÑ†Ñ‚Ð²Ð¾Ð·Ð½Ð°Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ð›Ð°ÑƒÑ€Ð° Вілцане та інші почеÑні гоÑÑ‚Ñ–.
ÐбÑолютною неÑподіванкою Ñтала приÑутніÑÑ‚ÑŒ депутата Сейму ЛитовÑької реÑпубліки, колишнього мера ВільнюÑа, а нині почеÑного президента вÑеÑвітньої гільдії гурманів Chaîne des Rôtisseurs (організації, заÑнованої ще у XV Ñтолітті) ÐртураÑа ЗуокаÑа. ДоÑвідчений поціновувач виÑокої кухні був відверто вражений рівнем підготовки школÑрів.
«Ð’ід знаннÑ, Ñк Ñ—Ñти, що Ñ—Ñти Ñ– Ñк готувати, починаєтьÑÑ Ñ‰Ð°Ñливе життÑ. Це його фундамент, — поділивÑÑ Ð¿Ð°Ð½ ÐртураÑ. — Дуже відомий режиÑер Паоло Соррентіно знÑв хороший фільм "Велика краÑа". Там Ñ” цитата, Ñку Ñ Ð·Ð°Ð²Ð¶Ð´Ð¸ згадую: "ÐÑ– на що не треба дивитиÑÑ Ð² житті Ñерйозно, крім меню". З цього починаютьÑÑ Ñ– коханнÑ, Ñварки на кухні, Ñ– здоровий образ життÑ. Це оÑнова!»
ДегуÑÑ‚Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð¸ÐºÐ°Ð»Ð° у колишнього мера Ñтолиці щире захопленнÑ: «Ð¯ дуже здивований. За Ñалат Ñ Ð± уÑім дав по 10 балів! Дуже-дуже добре приготовано. Кіш дуже хороший — дві команди Ñ Ð±Ð¸ трохи виділив, бо вони навіть Ñ‚Ñ–Ñто робили Ñамі. РдеÑерт — це взагалі піднÑÑ‚Ñ‚Ñ Ð´Ð¾ неба! Так Ñк наша Ð³Ñ–Ð»ÑŒÐ´Ñ–Ñ Ð³ÑƒÑ€Ð¼Ð°Ð½Ñ–Ð² робить вечері в різних реÑторанах, переможців конкурÑу Ñ Ð²Ñ–Ð·ÑŒÐ¼Ñƒ із Ñобою на таку Ñпеціальну вечерю в один із реÑторанів ВільнюÑа!»
ЕÑтетичний та культурний вимір Ñтрав відзначила миÑÑ‚ÐµÑ†Ñ‚Ð²Ð¾Ð·Ð½Ð°Ð²Ð¸Ñ†Ñ Ð›Ð°ÑƒÑ€Ð° Вілцане: «Ðедарма кажуть, що французька ÐºÑƒÑ…Ð½Ñ Ð¼Ð°Ñ” привілейований Ñтупінь в ЮÐЕСКО за культурою ÑÐ¿Ð¾Ð¶Ð¸Ð²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñ—Ð¶Ñ–. Пані ВнуковÑькій вдалоÑÑ Ð¿ÐµÑ€ÐµÐ½ÐµÑти цю культуру Ñюди. Ми мали наÑолоду цим миÑтецтвом наÑолодитиÑÑ. Це було креативно Ñ– веÑело, хочетьÑÑ Ñ‰Ðµ!»
ЗаÑÐ½Ð¾Ð²Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ñ– модераторка конкурÑу, заÑÑ‚ÑƒÐ¿Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ð´Ð¸Ñ€ÐµÐºÑ‚Ð¾Ñ€Ð° з навчальної чаÑтини Ð²Ñ–Ð´Ð´Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ Ð² ШÑулÑÑ— та доÑвідчена кулінарка Віта Ткаченко, розповіла, що ÑучаÑні діти кардинально відрізнÑÑŽÑ‚ÑŒÑÑ Ñвоїм підходом до готуваннÑ.
«ÐšÑƒÑ…Ð½Ñ — це майÑтернÑ, а кухарі — майÑтри. Юні кухарі діють інтуїтивно, поєднують непоєднуване, Ñтворюють шедеври. Коли Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡Ð¸Ð½Ð°Ð»Ð° працювати з дітьми (2-3 клаÑи), вони мені кажуть: "Пані Віто, ви знаєте, що вершки — це мілілітри, а Ñир — це грами?". Мене це проÑто вразило наповал! Я навіть розгубилаÑÑ. Вони поÑÑнюють: "Бо це рідина, а це тверде". Сьогоднішні діти не хочуть, щоб їм проÑто поÑÑнювали, вони хочуть робити Ñамі. Вони Ð½Ð°Ñ Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°ÑŽÑ‚ÑŒ!» — захоплено ділитьÑÑ Ð¿Ð°Ð½Ñ– Віта.
Вона ж вивела ідеальну формулу гаÑтрономічного Ñинтезу: «Ð’ÑÑ– кухні пішли з українÑької. Французька — королева, італійÑька гідно боретьÑÑ, але Ñ‚ÐµÑ…Ð½Ð¾Ð»Ð¾Ð³Ñ–Ñ Ð·Ð°Ð³Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð°. Додати трошки шарму — це ФранціÑ. Трошки ÑÑкравоÑÑ‚Ñ– кольорів, “вишивки” — це Україна. Трошки Ñтриманий варіант — Литва. Ðле головне: душа повинна бути в будь-Ñкій Ñправі, Ñк Ñ– в Ñтраві!»