20 вереÑÐ½Ñ Ð¿Ñ–ÑˆÐ¾Ð² з Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÐžÐ»ÐµÐ³ ЯновÑький-Шпак – талановитий чернігівÑький журналіÑÑ‚ Ñ– митець, актор молодіжного театру. Друзі, колеги Ñ– Ñ‚Ñ–, хто добре знав Олега, поділилиÑÑ Ñпогадами про нього, про його життÑ, творчий шлÑÑ… Ñ– ту невичерпну позитивну енергію, Ñкою він зарÑджав Ñвоє оточеннÑ. У цьому матеріалі ми говоримо з тими, хто мав чеÑÑ‚ÑŒ працювати Ñ– ÑпілкуватиÑÑ Ð· Олегом Шпаком.
ЗаÑлужений артиÑÑ‚ України, провідний актор ЧернігівÑького ОблаÑного Молодіжного театру ОлекÑій Биш:
- Взагалі це дуже-дуже боліÑна втрата Ð´Ð»Ñ Ð²Ñього Молодіжного театру. Пішов один із заÑновників нашого театру Олег Шпак, Ñкий разом з іншими заÑновниками на чолі з родоначальником театру Геннадієм Сергійовичем КаÑÑŒÑновим Ñтворювали Ñправу Ñвого життÑ, будували Ñвій театр.
ЗвіÑно, була ще одна втрата нашої однієї із ÑпівзаÑновниць, це Ðлла ДадашьÑнц. Вона багато років не працювала в театрі, але вона Ñеред заÑновників, ми Ñ—Ñ— пам'Ñтаємо. Це відома Ñім'Ñ. Ðещодавно пішов з Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ†Ð¸Ð¼Ð¸ днÑми буквально Ñ—Ñ— брат, наш друг Юра ДадашьÑнц через онкологію. Помер він у Ðімеччині.
ОÑÑŒ так вÑе взаємопов'Ñзано. Тобто, молодіжний театр оÑтанні роки багато втрачає. Втрачає у вÑÑ–Ñ… ÑенÑах. Втрачає людей. І Ð“ÐµÐ½Ð½Ð°Ð´Ñ–Ñ Ð¡ÐµÑ€Ð³Ñ–Ð¹Ð¾Ð²Ð¸Ñ‡Ð°, Ñ– завтра буде похований Олег Шпак, або... цими днÑми. Це дуже боліÑно. Ð’Ñе, що накопичувалоÑÑŒ, вÑÑ Ð¾Ñ†Ñ Ñ€Ð¾Ð´Ð¸Ð½Ð½Ñ–ÑÑ‚ÑŒ, ÑердечніÑÑ‚ÑŒ, коли ми були одним цілим, взаємовідноÑини, - вÑе це йде. Йде через такі от боліÑні втрати. Ці втрати - це такі оÑтрови Ñк Геннадій Сергійович, Ñк Олег Шпак, або наші глÑдачі, Ñкі були з нами. Вони теж йдуть. Це те, на чому вÑе трималоÑÑ, Ñ– дуже важко це відчувати.
Я знав заочно цей театр з розповідей моєї майÑтрині. Бо Олег Шпак так Ñамо навчавÑÑ, Ñк Ñ– Ð’Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ Ð‘Ð°Ð½ÑŽÐº, у моєї майÑтрині Зої Федорівни Селенкової.
Я, звіÑно, закінчив Ð½Ð°Ð²Ñ‡Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð·Ð½Ñ–ÑˆÐµ. І оÑÑŒ вони в 1984-му році у неї закінчили. Це був Ñ—Ñ— перший курÑ, Ñкий їй доручили піÑÐ»Ñ Ñ€Ð¾Ð±Ð¾Ñ‚Ð¸ режиÑером в театрах. Вона драматичний режиÑер. І оÑÑŒ так в 1984-му році вона випуÑтила перший ÐºÑƒÑ€Ñ Ð»Ñлькарів. Де був Ігор Маджуга, Ð’Ð¾Ð»Ð¾Ð´Ñ Ð‘Ð°Ð½ÑŽÐº, Олег Шпак.
І Олег, звіÑно, приїхав Ñюди. Бо тут були наші Ñ– Любов ВеÑелова, Ñ– Салдецька.
Тому він разом з Банюком, разом з МироÑлавою ВитриховÑькою приєдналиÑÑ Ð´Ð¾ "когорти дружних", Ñк то кажуть, Ñ– почали Ñтворювати молодіжну Ñцену. Ð—Ð¾Ñ Ð¤ÐµÐ´Ð¾Ñ€Ñ–Ð²Ð½Ð° мені розповідала про цих молодих людей, Ñ– про Банюка, Ñ– про Олега Шпака.
Вона казала так: "Олег Шпак буде дуже чудовим літератором! Він буде або літератором-пиÑьменником, або журналіÑтом, або завідувачем літературною чаÑтиною Ñкого-небудь театру".
Я ці пам'Ñтаю Ñлова Ñ—Ñ—, Ñ– так воно ÑклалоÑÑ Ñ– по долі, Ñ– по Олежиному життю.
ДивітьÑÑ, він Ñ– актор був чудовий. Я пам'Ñтаю його ролі в першій виÑтаві нашого театру, Ñка була про війну. Бо Геннадій Сергійович відчував, що це, Ñ– віддавав данину пам'ÑÑ‚Ñ– перемозі у Другій Ñвітовій нашого народу. І закінчив Геннадій Сергійович Ñвій творчий шлÑÑ… теж темою війни - Швейком! "Бравий воÑка Швейк".
Ру 2014-му він поÑтавив "Матінка Кураж та Ñ—Ñ— діти. Хроніка 30-літньої війни". Тобто його це переÑлідувало.
І за ним пішли. Олег Шпак виконував Сальникова, зрадника. Ð’ цій інÑценівці 11 Ñторінок воєнної прози. Ðле, знаєте, таких героїв завжди грати важко. Ðле вони врізаютьÑÑ Ð² пам'ÑÑ‚ÑŒ, врізаєтьÑÑ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ виконаннÑ. Пам'Ñтаєш його очі... Я пам'Ñтаю ще, Ñк він виконував генерала у виÑтаві "Федот Стрілець", де Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ замінив на цій ролі в нашому капуÑтнику такому акторÑькому, Ñкий дуже-дуже любили глÑдачі, Ñкий дуже довго років не Ñходив з репертуару.
Я пам'Ñтаю "Старший Ñин", де він грав Сильву. Ðбо Ñ Ð¿Ð°Ð¼'Ñтаю ще його роль Розенкранца у «Ð“амлеті» ШекÑпіра 1998-го року.
Олег, коли був завлітом у нашому театрі, комунікував з уÑіма вами, журналіÑтами, з медійниками, пиÑав Ñтатті, розповідав про театр, формував репертуар разом з Геннадієм Сергійовичем, радив йому...
Ðаприклад, він же Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ñ–Ñ Ð¿'Ñ”Ñу "Лоліта" Едварда Олбі. Він знайшов Ñ—Ñ— у журналі «Ð”аугава» («Ð”аугава» — літературно-художній журнал, що виходив у Ризі роÑійÑькою мовою з 1977 по 2008 рік, - ред.). І Ð¿Ñ€Ð¸Ð½Ñ–Ñ Ð¹Ð¾Ð³Ð¾ Геннадію Сергійовичу до поÑтановки.
І Геннадій Сергійович поÑтавив Лоліту. Це вÑе Олег, вÑе це пам'ÑтаєтьÑÑ.
Ð’ÑÑ– потім пам'Ñтають його Ñ– в газеті «ÐŸÐ¾Ð»Ð´ÐµÐ½ÑŒ», Ñ– в «Ð“арті» колонку «Ð¨Ð¿Ð°ÐºÑ–внѻ. Ð’Ñе міÑто його любило, купували газети, щоб почитати його колонку, заради цієї колонки.
Я пам'Ñтаю ще гаÑтролі з Олегом, коли наш театр поїхав на гаÑтролі до нашого українÑького Криму, Ñ– ми жили в одному номері. Це був Ñ‡Ð°Ñ Ð±ÐµÐ·Ð³Ñ€Ð¾ÑˆÑ–Ð²'Ñ, 1990-Ñ‚Ñ– роки в Євпаторії. Ðле він повіз ще Ñвою донечку ÐаÑÑ‚ÑŽ на море. І ми жили в одному номері, ми там ÑкіÑÑŒ з ним бульйони готували, щоб нагодувати ÐаÑÑ‚ÑŽ. Вечорами розмовлÑли в номері або на березі морÑ. Тобто він мені дуже рідна Ñ– близька людина.
Можливо, Ñ Ð·Ð°Ñ€Ð°Ð´Ð¸ цього Ñ– їхав до КаÑÑŒÑнова, тому що тут Ñ” наші випуÑкники ДніпропетровÑького театрального училища державного. І Ñ” випуÑкники Зої Федорівни. Ртепер вÑе це втрачаєтьÑÑ. Ми ще багато-багато могли б зробити, Ñкби був Геннадій Сергійович, Ñкби був Олег Шпак.
Олег до вÑÑ–Ñ… відноÑивÑÑ Ð· добрим Ñерцем. Він Ñ– мій землÑк, до речі. Бо моє рідне міÑто Ðікополь зовÑім недалеко від Кривого Рогу. Мій землÑк Ñ– Валентин Макар - наш захиÑник, наш актор, Ñкий зараз на фронті воює.
Коли почалаÑÑ Ð½Ð°Ð²Ð°Ð»Ð° Ñ– коли ми Ñтали думати про Україну, Олег Ñам Ñтав розпізнавати корені Ñвоєї родини, що у нього багато людей воювали за незалежніÑÑ‚ÑŒ України в далекі-далекі навіть Ñ– царÑькі чаÑи, щоÑÑŒ він там відкопував... Рот коли почалаÑÑŒ війна в 2014 році, Олега взÑли до журналу «Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—нÑьке війÑько». І він вÑе робив, щоб повідомити людÑтву, повідомити Ñвіту про цю війну Ñк журналіÑÑ‚, Ñк Ð¼ÑƒÐ¶Ð½Ñ Ð»ÑŽÐ´Ð¸Ð½Ð°, Ñк чоловік. Ðе задумуючиÑÑŒ пішов до лав ЗСУ у воєнні журналіÑти.
Ми ÑкидалиÑÑ Ð³Ñ€Ð¾ÑˆÐ¸Ð¼Ð° йому на форму, допомагали ще чимоÑÑŒ, а він Ñам допомагав - нам, акторам. Завжди приїздив до Ñвого театру Ñ– підбадьорював наÑ. Це дуже боліÑна втрата, Ñерце переповнено печаллю.
Олег був завжди порÑд. Ðавіть коли ми їхали на гаÑтролі кудиÑÑŒ, ми завжди були в одному купе з Олегом. Я Ñ– він. Мене натÑгнуло до таких людей, до Ñправжніх чоловіків. Олег був Ñправжній чоловік.
ЗаÑлужена артиÑтка України, акторка ЧернігівÑького ОблаÑного Молодіжного театру Любов ВеÑелова: "Олег - мій хрещений батько у кіно"
- Ð”Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ він Олег, Олежа, ШпакулÑ, - так ми його звали. Ð’Ñе Ð¶Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ€Ð°Ð·Ð¾Ð¼! Ðавіть тоді, коли він пішов у журналіÑтику, він дуже Ñкучав за Ñценою, за нами. По можливоÑÑ‚Ñ– ми зуÑтрічалиÑÑ, у Ð½Ð°Ñ Ð±ÑƒÐ»Ð¸ дуже добрі Ñпогади.
Взагалі-то ми бі&