20 вересня у Кривому Розі на 65-му році життя помер чернігівський журналіст, бард і актор Олег Яновський-Шпак. Його життя обірвалося під час догляду за старенькою мамою. Про його смерть повідомила подруга журналіста Наталія Чусь на своїй сторінці у Facebook.

"Для мене він колега, друг, хрещений нашого сина. Неймовірно талановитий, як автор текстів. Його колонку в «ÐŸÐ¾Ð»Ð´Ð½Ñ–» ми спішили прочитати ще у верстці, настільки це затягувало... Неймовірно добра людина, котра завжди готова була допомогти", — написала Наталія Чусь.

Олег Яновський-Шпак присвятив життя журналістиці та театру. Спершу працював у Чернігівському молодіжному театрі, згодом — у газетах "Черниговский ПОЛДЕНЬ" Ñ– "Гарт". Друг Ñ– колега, редактор української редакції Литовського національного радіо Ñ– телебачення Олег Головатенко, який разом з ним далекого 1995-го року створював рубрику "Ревю", згадує:

"Без Олега Шпака неможливо уявити чернігівську журналістику так само, як без Сашка Кривенка українську. Яскравий, харизматичний, жадібний до справи інтелектуал. Усе це неможливо в одній Людині без неймовірної Людяності. Про матеріальне ніколи не дбав, збирав скарби Небесні Ñ– видавав Ñ—Ñ… власними текстами. Позичити ідею у Бога може багато людей, а втілити Ñ—Ñ— так, як це вийшло з рубрикою “Чернігівського ПОЛДНЯ” чи з авторською колонкою “Гарту” Ñ– “Високого Валу”, зміг тільки він. Не отримавши матеріальних подяк від життя Ñ– не вирішивши квартирного питання у Чернігові, якому віддав кращі роки Ñ– свою творчість, вдягнув військову форму, взяв диктофон, фотоапарат Ñ– пішов на Схід… Ð’ останні роки під ракетними обстрілами у Кривому Розі доглядав стареньку маму. Телефонував ледь не щодня з величезною дружньою цікавістю, з цікавістю до Життя Ñ– до його смислів… Яке з найближчими друзями Ñ– ділив. Дякую, Олеже, Тобі, справжньому! Дякую за все, що розділяв Ñ– розділив зі мною Ñ– нашими колегами".

Олег також був активним військовим журналістом. З 2015 по 2018 роки він працював у журналі "Військо України" та у прессцентрі АТО. За цей період він отримав статус учасника бойових дій і був нагороджений медаллю за оборону Маріуполя. Військовослужбовець Валентин Буряченко згадує їхню зустріч:

"Пам’ятаю його, як найпатріотичнішу людину. Він хотів захищати нашу державу. У 2015 він звернувся до мене з цим питанням. Я тоді працював у прессцентрі АТО. Пізніше він долучився до нашої команди, працював разом із нами. Його роботи, статті та репортажі викликали глибокий резонанс серед колег Ñ– військових. Це була його особлива місія — показати війну не лише через призму фактів, але й через людські долі".

Після виходу на пенсію у 2018 році Олег Яновський-Шпак переїхав до Кривого Рогу, де дбав про свою матір. Його друзі та колеги в Чернігові пам’ятають його як незмінно доброзичливого та творчого, готового до нових починань. Головний режисер Чернігівського обласного театру ляльок Віталій Гольцов у своєму дописі згадує:

"20 вересня пішов з життя Олег Шпак (Яновський) — журналіст, бард, актор... 65 років... Вічна світла пам'ять тобі, друже... Шість років тому я зробив допис про Олега. Він тоді пожартував, що схожий на некролог... "Недавно друг-приятель висловив мрію, щоб побільше згадували живих-талановитих... Ось для цього Ñ– понеділкова "рубрика" "Про зdорових tа здібних". І відкриває Ñ—Ñ— відомий багатьом журналіст, а також актор, поет, бард, мислитель, люблячий татусь Ñ– просто рамантичний та іронічний Олег Яновський-Шпак — завжди у формі, завжди на поготові, добрий серцем, швидкий думкою, щирий словом, парадоксальний чином. І завжди приязний та надійний. Криворізький черніговець Олег Яновський-Шпак. І завжди, хоч зараз, хоч завтра, готовий до боротьби — вільної та греко-римської".

Друзі зберегли про Олега найтепліші спогади. Журналістка Суспільного Ірина Воробей написала:

"Він постійно дзвонив Ñ– запитував “Ти як? Чи все у тебе добре? Як Чернігів?… Плюс!”.

Олена Головатенко, редакторка передачі "Українська Хвиля" Литовського національного радіо, підкреслила роль Олега у чернігівській журналістиці: "Олег Шпак Ñ” людиною з когорти святих. За все своє життя він не нажив матеріальних статків, але зумів зберегти дитину в собі — добру… того вічного ідеаліста, який вчив оточуючих доброти Ñ– людяності, любові до мистецтва, мав гострий розум Ñ– надтонке почуття гумору, яке втілювалося в персональний стиль Яновського-Шпака. І цей неповторний стиль можна було безпомилково вгадати в газетних текстах… На жаль, залишився недооціненим сучасниками журналістом без особливих професійних звань Ñ– регалій".

Військовий Збройних Сил України, кум і друг Олега, Валерій Литовченко, також поділився своїми спогадами:

"Прощай, Олеже... Друг, колега, кум. Сьогодні повідомили, що тебе вже нема... Неначе в серце вдарило. Ти так хотів повернутися у Чернігів і зустрітися... Говорив про це у кожній нашій розмові... Не судилося. Друзі, згадайте добрим словом талановитого актора, журналіста і просто гарну людину Олега Яновського-Шпака. Пам'ятаємо..."

Поховають Олега Яновського-Шпака у Кривому Розі. Його ім'я залишиться яскравим спалахом в історії журналістики. Пам'ять про нього назавжди залишиться у серцях усіх тих, хто знав його і любив.