Литовська перекладачка Доната Рінкевічєнє стала лауреаткою престижної премії литовського PEN-центру та Міністерства культури Литви за бездоганний переклад роману українського письменника Василя Шкляра «Ð—аячий костел». Відзнака має офіційну та символічну назву — «ÐšÑ€Ñ–сло перекладача року» (Metų vertÄ—jo krÄ—slas).

Реакція автора та перспективи екранізації

Про цю подію повідомив сам Василь Шкляр на своїй сторінці у Фейсбуці, доповнивши допис спільною фотографією з нагородженою. Письменник тепло привітав перекладачку, висловивши їй глибоку вдячність.

«ÐÐµÑ…ай же це Крісло, дорога Донато, стане для тебе непохитним Троном, бо ти справжня королева художнього перекладу», — наголосив автор.

Також Шкляр поділився амбітними планами: він упевнений, що найближчим часом кінематографісти Литви та України створять спільний фільм за мотивами «Ð—аячого костелу», який розкриє історію боротьби за «Ð½Ð°ÑˆÑƒ Ñ– вашу свободу».

Бекграунд: про перекладачку

Доната Рінкевічєнє — відома в Литві літературна діячка, яка активно та професійно перекладає українську літературу з 2019 року. Саме завдяки Ñ—Ñ— праці литовські читачі мають змогу знайомитися з творами багатьох провідних сучасних українських авторів, постійно розширюючи знання про культурний контекст України.

Історія створення роману «Ð—аячий костел»

Роман, за переклад якого присуджено премію, присвячений литовському національно-визвольному руху опору — «Ð»Ñ–совим братам», які чинили збройний спротив радянській окупації в середині ХХ століття. Ð’ основі сюжету — історія літнього партизана Йонаса, який пройшов крізь гітлерівську окупацію, радянські табори Ñ– навіть воював пліч-о-пліч з українськими повстанцями ОУН-УПА.

• Задум твору: Близько шести років тому литовські діячі запросили Василя Шкляра до своєї країни з проханням написати книгу про місцевих повстанців — таку ж потужну, як Ñ– його відомі твори про український рух опору.

• Дослідження та живі свідки: Робота над книгою тривала понад 5 років. Окрім вивчення великого масиву документальних архівних матеріалів, письменник мав безцінну нагоду особисто поспілкуватися зі справжніми старими партизанами. Значний вплив на роман справили розмови з 98-річним Йонасом Свілайнісом (позивний «Ð›ÑŽÑ‚ас») та 94-річним Йонасом Каджіонісом. За словами автора, ці люди дозволили передати історію абсолютно щиро, без зайвого пафосу та штучної патетики.

• Символіка назви: «Ð—аячий костел» — це не релігійна споруда, а метафоричний литовський вислів, що означає своєрідне жартівливе покарання для дітей. Якщо малі хлопчаки втручалися в серйозні розмови дорослих, старші обіцяли їм «Ð¿Ð¾ÐºÐ°Ð·Ð°Ñ‚и заячий костел»: брали дитину за скроні та вуха й підіймали над землею, що було досить болісним та запам'ятовуваним уроком.