16 Ð¶Ð¾Ð²Ñ‚Ð½Ñ 2026 року, коли Ñвіт відзначав День хліба, у литовÑькому міÑÑ‚Ñ– МаріÑмполе відбулаÑÑ Ð²Ð°Ð¶Ð»Ð¸Ð²Ð° подіÑ, на Ñку з нетерпіннÑм чекали Ñотні міÑцевих українців. У Ñтінах Mokolų progimnazija відкрилаÑÑ ÑÑƒÐ±Ð¾Ñ‚Ð½Ñ ÑˆÐºÐ¾Ð»Ð° Міжнародної українÑької школи Литви (TarptautinÄ— Ukrainos mokykla Lietuvoje), Ñтавши Ñ—Ñ— вже Ñьомим відділеннÑм (ФОТОРЕПОРТÐЖ).
Привітати майбутніх учнів, їхніх батьків та вчителів з урочиÑтою подією прийшли керівники міÑцевого ÑамоврÑдуваннÑ, активіÑти українÑької громади, литовÑькі оÑвітÑни, волонтери Ñ– митці. До МаріÑмполе приїхала також велелюдна Ð´ÐµÐ»ÐµÐ³Ð°Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ñ–Ð´Ð´Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐœÐ£Ð¨ Литви із ВільнюÑа, щоб підтримати Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ð³Ð¾ оÑвітнього оÑередку.
СвÑто Ñтало не проÑто офіційним заходом — воно перетворилоÑÑ Ð½Ð° родинну зуÑтріч двох народів, Ñкі Ñпільно допомагають маленьким українцÑм зберегти рідну мову, Ñ–Ñторію та майбутнє.
Ð’Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ— школи — це завжди виклик, оÑобливо коли йдетьÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾ оÑвіту за кордоном під Ñ‡Ð°Ñ Ð¿Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð¼Ð°Ñштабної війни. Проте, Ñк зазначають очільники школи, литовÑька ÑолідарніÑÑ‚ÑŒ творить дива.
Керівник нового Ð²Ñ–Ð´Ð´Ñ–Ð»ÐµÐ½Ð½Ñ ÐœÐ£Ð¨ Литви в МаріÑмполе Ð“ÐµÐ´Ñ–Ð¼Ñ–Ð½Ð°Ñ Ð¯Ð½ÐºÑÐ²Ñ–Ñ‡ÑŽÑ Ð·Ð³Ð°Ð´ÑƒÑ”, Ñк уÑе починалоÑÑ:
«Ð—наєте, коли за мною Ñтоїть вÑÑ Ð›Ð¸Ñ‚Ð²Ð°, Ñка допомагає Україні, то це коштувало мінімальних зуÑиль. Я дуже дÑкую, що до нашої ініціативи долучилоÑÑ ÐœÐ°Ñ€Ñ–ÑмпольÑьке ÑамоврÑдуваннÑ, долучилаÑÑ Ñама школа, Ñ– так Ñамо допомагають уÑÑ– вчителі. Організаційний Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ð¼Ð¸ розпочали деÑÑŒ у Ñічні-лютому минулого року, поÑтупово вÑе узгоджували, а оÑкільки навчальний рік починаєтьÑÑ Ñƒ вереÑні, то планували Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñаме на оÑінь.
Я дуже радий, що нам вдалоÑÑ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ð¸ цю школу, адже це передуÑім величезна Ñоціальна підтримка дітей. Багато хто з них не відвідують литовÑькі школи, а навчаютьÑÑ Ð² українÑьких онлайн. ЗавдÑки Ñуботній школі вÑÑ– вони зможуть бути Ñоціально активнішими Ñаме в МаріÑмпольÑькому краї, матимуть змогу ÑпілкуватиÑÑ Ð·Ñ– Ñвоїми Ñпіввітчизниками та однолітками з інших міÑÑ‚. Ми Ñтворили цю школу Ð´Ð»Ñ Ñ‚Ð¾Ð³Ð¾, щоб учні не забували Ñвоє коріннÑ, Ñвої традиції, Ñвою мову. Тож Ñ Ð¿Ð¾Ð±Ð°Ð¶Ð°ÑŽ, щоб вони залишалиÑÑ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñ†Ñми, були разом із нами, литовцÑми, Ñ– щоб ми могли разом творити майбутнє наших країн».
ЗаÑновник Міжнародної українÑької школи в Литві Ð”Ð°Ñ€ÑŽÑ ÐœÐ°Ñ‚Ð²Ñ”ÐºÐ°Ñ Ð¿Ñ–Ð´ÐºÑ€ÐµÑлює Ñтратегічне Ð·Ð½Ð°Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð³ÐµÐ¾Ð³Ñ€Ð°Ñ„Ñ–Ñ‡Ð½Ð¾Ð³Ð¾ Ñ€Ð¾Ð·ÑˆÐ¸Ñ€ÐµÐ½Ð½Ñ Ð·Ð°ÐºÐ»Ð°Ð´Ñƒ:
«Ð¦Ðµ дуже важливо, що ми так розширюємоÑÑ. Ми вже знаходимоÑÑ Ð±Ð»Ð¸Ð¶Ñ‡Ðµ до Польщі. МаріÑмполе — це крок у бік Європи. Я хочу, щоб наші учні згодом ходили тут у п'Ñтиденну школу, а не тільки в Ñуботню. І, звіÑно, щоб залучали Ñвоїх друзів, аби МаріÑмпольÑька українÑька школа збільшувалаÑÑ».
ÐавчатиÑÑ ÑˆÑ–ÑÑ‚ÑŒ днів на тиждень (п'ÑÑ‚ÑŒ у литовÑькій школі та один в українÑькій) — Ð´Ð»Ñ Ð´Ñ–Ñ‚ÐµÐ¹ це Ð²Ð¸Ð¿Ñ€Ð¾Ð±ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð° міцніÑÑ‚ÑŒ та Ñвідомий вибір. ЗаÑÑ‚ÑƒÐ¿Ð½Ð¸Ñ†Ñ Ð³ÐµÐ½ÐµÑ€Ð°Ð»ÑŒÐ½Ð¾Ð³Ð¾ директора МУШ Литви Олена Кузьменчук розповіла про те, що передувало цьому дню:
«Ð¡Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ку була ініціатива від міÑцевих українців — тимчаÑово переміщених оÑіб, Ñкі знайшли прихиÑток тут у МаріÑмполе. Вони організували Ñпільноту "Порічка" Ñ– звернулиÑÑ Ð´Ð¾ Ð½Ð°Ñ Ð· ініціативою щодо Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ñ‚Ð°ÐºÐ¾Ñ— школи. Тому що без міÑцевих жителів це дуже важко зробити у диÑтанційному форматі. Це був майже рік підготовки...
Я таких дітей, Ñкі навчаютьÑÑ Ð¿Ð¾ Ñуботах, називаю героÑми. Маючи доньку, вже дороÑлу, Ñ– розуміючи навантаженнÑ, Ñ Ð²Ð²Ð°Ð¶Ð°ÑŽ Ñ—Ñ… Ñправжніми героÑми. Ðаші герої Ñ” вже Ñ– ЛентвариÑÑ–, тепер тут.
Яку винагороду вони здобувають? По-перше, не втрачають зв'Ñзок із Батьківщиною. По-друге, зберігають рідну мову. По-третє, ми Ñк школа у Литві, маючи школу-партнера в Україні (КиївÑький ліцей "УкраїнÑька європейÑька школа"), зможемо надати їм документ державного зразка України, що даÑÑ‚ÑŒ дітÑм можливіÑÑ‚ÑŒ при поверненні додому не мати оÑвітніх втрат Ñ– мати доÑтуп до того клаÑу, в Ñкому вони й повинні навчатиÑÑ».
Президентка українÑької Ñпільноти міÑта МаріÑмполе «ÐŸÐ¾Ñ€Ñ–чка» ОлекÑандра ВаÑильченко розповіла про перші кроки Ñамоорганізації українців у міÑÑ‚Ñ–:
«Ð¡Ð¿Ñ–льноту ми організували два роки тому. Вона була орієнтована передуÑім на дітей, адже ми побачили, що втрачаємо це юне поколіннÑ, Ñкі забуває Ñвої традиції та культуру. Ðашим першим великим ÑвÑтом було Різдво, ми організовували вертеп, Ñпівали колÑдки. ПіÑÐ»Ñ Ñ†ÑŒÐ¾Ð³Ð¾ почали нарощувати можливоÑÑ‚Ñ–, пиÑати проєкти Ñпільно з литовÑькими друзÑми та мерією. Я Ñк мама (Ñин уже закінчив школу, а донька у Ñьомому клаÑÑ–) розумію, що дітÑм важко вчитиÑÑ Ð² литовÑькій школі Ñ– паралельно по Ñуботах. Ðле дуже хочетьÑÑ Ñ…Ð¾Ñ‡ÐµÑ‚ÑŒÑÑ Ð½Ð°Ð´Ð¾Ð»ÑƒÐ¶Ð¸Ñ‚Ð¸ втрачене. Я теж та мама, Ñка хоче, щоб дитина отримала документи українÑького зразка».
Батьки також ділÑÑ‚ÑŒÑÑ Ð¼Ð¾Ñ‚Ð¸Ð²Ð°Ñ†Ñ–Ñ”ÑŽ. Українка Ðнна, Ñка привела до школи 7-річну доньку Соломію, зазначає: «Ð¡Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ку дітÑм було незрозуміло, Ñк може бути українÑька школа в Литві? Ми привели Ñ—Ñ…, щоб вони не забували Ñвою мову. У Литві вони навчаютьÑÑ Ð»Ð¸Ñ‚Ð¾Ð²Ñькою, але ж ми українці. Ð’ колективі з дітками Ñ– викладачами Ð¿Ñ€Ð¾Ñ†ÐµÑ Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¿Ñ–Ð´Ðµ швидше, ніж удома».
Юний Данило Волков прийшов підтримати молодшу ÑеÑтру: «Ð¦Ðµ чудова ідеÑ, бо діти живуть за кордоном Ñ– мають щоÑÑŒ знати про Ñвою рідну країну. Коли живеш тут, то можеш дещо позабувати. Ð’Ñе залежить від того, Ñк говорÑÑ‚ÑŒ удома».
Самі майбутні учениці також розповіли про Ñвої очікуваннÑ. ВоÑьмирічна Елана Джунджираджа каже: «Ð¢ÑƒÑ‚ Ñ Ð¿Ð¾Ñ‡ÑƒÐ²Ð°ÑŽÑÑ Ð¿Ñ€Ð¾Ñто, бо тут звучить українÑька. Мені в литовÑькій школі Ñкладно». Ð Ñ—Ñ— подруга Ð¡Ð¾Ð»Ð¾Ð¼Ñ–Ñ Ð¥Ð¸Ð¶Ð½Ñк, Ñка переїхала з Ізюма, коротко додає: «Ð¯ хочу навчатиÑÑ Ð² українÑькій школі, бо Ñ Ð² Литві, але хочу бути українкою».
Ð’Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ ÑˆÐºÐ¾Ð»Ð¸ у МаріÑмполе Ñтало можливіÑÑ‚ÑŽ знову повернутиÑÑ Ð´Ð¾ Ð²Ð¸ÐºÐ»Ð°Ð´Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñьких педагогів, Ñкі через війну опинилиÑÑ Ð·Ð° кордоном. Ð”Ð»Ñ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚ÑŒÐ¾Ñ… із них це перший ÑˆÐ°Ð½Ñ Ð·Ð° кілька років працювати за фахом.
Вчителька математики ОлекÑандра Богдан не приховує емоцій:
«Ðіколи навіть Ñ– не думала, що матиму таку нагоду. Перші роки, Ñк Ñюди приїхали, ми працювали на Ñ‚Ñжкій роботі на заводі, виготовлÑли хліб. ЧÐ&frac3