Педагогиня Таміла Новодворська з Києва не приховує емоцій, аналізуючи виклики, з якими стикаються родини біженців. Її слова точно передають тривогу багатьох батьків та вчителів:

«ÐšÐ¾Ð»Ð¸ почалась велика війна Ñ– наші діти почали масово виїжджати, мене найбільше хвилювало те, що ми Ñ—Ñ… втрачаємо. Діти йдуть у школи Франції, Польщі, Італії, Німеччини, опиняються серед місцевого населення. Я боялася, що українці просто розчиняться у цій масі. Тому я хочу висловити величезну подяку адміністрації школи за те, що ви організували Ñ—Ñ— в Литві. Наше головне завдання — зберегти українську ідентичність, щоб діти пишалися своїм походженням. На своїх заняттях я щоразу нагадую їм, хто вони Ñ– звідки. Вони іноді кажуть: “От поїдемо вчитися чи жити в іншу країну". А я відповідаю: куди б ви не поїхали, яку б мову не вивчили — ваше коріння в Україні. Ви — українці, Ñ– це не викреслити».

Як символ зв'язку з рідною землею гостя подарувала школі власну картину «ÐÐµÐ±Ð¾ на Чернігівщині», написану під час війни, назвавши Ñ—Ñ— своїм особистим щоденником переживань та надії.

Лицарство як серцевина європейської культури

Представники Всеукраїнської федерації СПАС привезли до Вільнюса не лише методичну літературу, а й цілісну філософію, розроблену спільно з науковцями. Юрій Мельничук, директор Науково-освітнього центру патріотичного виховання молоді Університету «Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—на» та генерал-отаман Українського козацтва, пояснює, чому козацька педагогіка сьогодні актуальна як ніколи:

«Ð¢Ð°Ð¼, де наші діти — там Україна. Найголовніше сьогодні — зберегти нашу українську родину. Досвід роботи МУШ матиме продовження в освітньому просторі Європи, це проєкт європейського зразка. Що ж лежить в основі козацької педагогіки? Протягом століть Україна виборювала свою незалежність. Українське козацтво створило дві форми державності: Військо Запорозьке Ñ– Гетьманську Україну. Козак-лицар — це була вершина, воїн, на якого рівнялися. Його життя базувалося на трьох святих принципах: готовності загинути за віру, за ближнього свого Ñ– за Батьківщину».

Юрій Мельничук наголошує, що фундатор цього напрямку, професор Юрій Руденко, визначив козацьку педагогіку як унікальну освітньо-виховну систему, що увібрала найкращі риси лицарського виховання.

«ÐŸÐ¾Ð´Ð¸Ð²Ñ–ться, як сьогодні боронять Україну наші колишні учні, студенти. Вони проявляють саме це лицарство. Тому українське лицарство — це серцевина європейської військової, духовної та освітньої культури», — підкреслює пан Мельничук.

Пирієве козацтво: філософія виживання та єдності

Спас — це не просто вид спорту чи рукопашний бій. За словами першого віце-президента Всеукраїнської федерації СПАС Костянтина Рижова, це світогляд, який допомагає нації виживати в найкритичніших умовах.

«Ð¡Ð¿Ð°Ñ — це гармонійний розвиток. Ми працюємо зі свідомістю, формуючи світогляд на основі козацької філософії. Це передається через пісні, казки, історію. Це те, що рятує тебе в житті, в бою, в повсякденності. Ми прагнемо показати, що козацтво у Середньовіччі створило форми демократичної державності, які сьогодні панують у світі. Концепція Спасу докорінно відрізняється від наративів, які нам століттями нав'язували загарбники, формуючи комплекс меншовартості. Насправді українці — це нація воїнів, яка завжди тримала фронтир».

Костянтин Рижов використав влучну метафору, пояснюючи, як українці зберігають свою ідентичність по всьому світу:

«ÐšÐ¾Ð¶ÐµÐ½ козак знає такий звичаєвий термін — "пирієве козацтво". Траву пирій неможливо знищити. Тут Ñ—Ñ— вирубали, а коріння розповсюдилося, Ñ– вона виросла в іншому місці. Оце "пирієве козацтво" ми маємо посіяти по всьому світу, об'єднуючи наші спільноти в Канаді, США, Європі через козацький звичай».

Його доповнив Богдан Рижов — вихованець школи СПАС, представник осередку на Кіпрі та сотник Запорозького війська низового. Пояснюючи суть світогляду для сучасного юнацтва, він відповів на запитання про особливу деталь свого вбрання — характерницький значок у вигляді голови вовка зі схрещеними шаблями:

«Ð¡Ð²Ñ–тогляд воїна — це відповідальність. Оцей значок Ñ” знаком пластунівського куреня у козацькому середовищі. Це відзнака, це не те що нагорода, це саме відзнака носіїв воїнської культури. Вона означає, що людина обрала шлях носія воїнської культури та традиції. Більше того, носити цей знак мають право лише Ñ‚Ñ–, хто брав участь у реальних бойових діях».

Литовська «Ð•Ð³Ð»Ðµ» та спільне кор&N