«Ð£Ð¿Ñ€Ð¾Ð´Ð¾Ð²Ð¶ віків український та литовський народи боролися за свою незалежність, за право бути господарями на своїй землі, плекати свою мову, культуру та свою територіальну цілісність, — звернулася до присутніх пані Наталія. — І сьогодні, коли Україна кров'ÑŽ виборює свою незалежність, український народ щиро вдячний литовському народу за підтримку, за відкрите серце, що прийняло стільки українців, Ñ– за розуміння того, що Україна бореться не тільки за свою свободу й незалежність, але Ñ– за безпеку Литви».

Вона підкреслила історичну вагу моменту: «Ð¡ÑŒÐ¾Ð³Ð¾Ð´Ð½Ñ–, покладаючи квіти до меморіальної дошки Євгену Коновальцю, одному з очільників українського визвольного руху, ми віддаємо шану не одній історичній особі, а віддаємо шану тому поколінню людей, для яких свобода була вище за ціну свого життя. Євгена Коновальця справедливо можна вважати символом спільної боротьби за незалежність Ñ– символом дружби між литовськими стрільцями та українськими громадами».

Війна за душі та відзнаки для найвідданіших

Згодом дійство перемістилося до зали на Лайсвес алеї, 39, де розпочався великий концерт. Під склепіннями пролунали гімни обох держав, після чого присутні вшанували хвилиною мовчання пам'ять полеглих українських героїв.

Звертаючись до гостей, заступник посла України в Литовській Республіці Андрій Буряк нагадав про історичний контекст боротьби:

«Ð£ÐºÑ€Ð°Ñ—нців Ñ– литовців поєднує спільна історія Великого князівства Литовського та досвід боротьби за незалежність. Цього року ми відзначаємо 35-річчя наших дипломатичних відносин, але братерство не міряється роками. Воно вимірюється тим, хто поруч, коли найважче. Литва була поруч з Україною від першого дня російського вторгнення».

«Ð™Ð´ÐµÑ‚ься не лише про кожен кілометр української землі. Йдеться про право самостійно вирішувати, як жити, як говорити своєю мовою, як співати своїх українських пісень Ñ– бути самим собою. Росія ніколи не визнавала за українцями цього права, Ñ– сьогодні ми змушені виборювати це право силою», — наголосив Андрій Буряк.

Емоційний градус підтримала голова Громади українців Вільнюса Наталія Шертвітєнє. Від імені громади вона вручила почесні подяки з нагоди Дня захисників Ñ– захисниць України. Відзнаки за співпрацю, підтримку української національної ідентичності та збереження українсько-литовської дружби отримали Даля Тарайлєнє, Тетяна Наркевічєнє та Асоціація українців м. Каунас «Ð¡Ñ‚ожари».

«Ð’ійна, яка зараз триває в Україні — це війна не за територію. Це війна за наші душі, — проникливо зазначила зі сцени Наталія Шертвітєнє. — Це війна за те, щоб стерли все українське: наш народ, культуру, мову, пісню. А саме в пісні Ñ” душа нашого народу. Саме в пісні виливається любов до нашої Батьківщини, туга за рідними Ñ– глибока віра в нашу перемогу».

Слова підтримки висловила Ñ– голова Союзу Українок Литви Тетяна Моргун, яка разом із вокальним колективом «Ð¡Ð²Ñ–танок» (м. Вільнюс) завітала на свято, підкресливши, що українські жінки стоять пліч-о-пліч із чоловіками у цій боротьбі. Від колективу пролунали щемливі композиції «Ð‘атьківська пісня» та «Ð¢Ð¸, земле моя» у неймовірному виконанні Юлії Чумак.

Покрова і Діва Марія: духовний щит двох народів

Особливою лінією заходу стало проведення історичних паралелей між Днем українського козацтва, святом Покрови та литовськими традиціями. Музичний керівник литовського ансамблю Роландас Даугела та представники Литовського Союзу стрільців розповіли про глибокий духовний зв'язок:

«Ð”ень Покрови Пресвятої Богородиці в Україні має глибоке релігійне та історичне коріння. І хоча в Литві немає аналогічного свята, ім'я Пресвятої Діви Марії не менш важливе в нашій традиції. Ми молимося про Ñ—Ñ— заступництво та захист у скрутну годину», — зазначив представник ансамблю «Å½aibas», після чого колектив виконав одну з найглибших литовських духовних пісень на слова поета Майроніса «ÐœÐ°Ñ€Ñ–я, Марія» (Marija, Marija).

Сам ансамбль гордо носить ім'я «Å½aibas» (Блискавка) — на честь видатного литовського партизанського лідера Вацловаса Жейбаса, символу опору окупантам.

Пісня, що гартує дух: від Саласпілса до запорізького дуба

Концерт став справжнім діалогом культур. Литовські стрільці вразили публіку найдавнішою військово-історичною піснею «ÐžÐ¹, лункяла, лункяла» (Oi, lunkiala lunkiala), яка метафорично, через образи сінокосу, відображає жахи битви під Саласпілсом 1605 року. А справжнім мостом між народами стало виконання литовської пісні «ÐÐµ розпускай зеленого листя» (Nesprok, žalies žoleli) та української козацької «ÐžÐ¹, розвивайся та зелений дубе».

«Ð£ давньобалтійській релігії дуб асоціювався з богом грому Перкунасом, покровителем воїнів. Ð’ українських народних піснях дуб також займає особливе місце, тісно пов'язане з козацькою культурою. Так зустрічаються дві Ð