Останній дзвоник Міжнародної української школи Литви: «Випускний рейс і курс на мрію»

Шум турбін, оголошення диспетчера і передчуття великої подорожі — саме так, під звуки справжнього аеропорту, 1 червня 2026 року розпочалося урочисте свято останнього дзвоника в Міжнародній українській школі Литви у Вільнюсі. Цьогорічний випуск став уже п'ятим для навчального закладу, який перетворився на справжній дім для українських дітей, змушених шукати прихистку від війни за кордоном. Організатори перетворили традиційну шкільну лінійку на концептуальний «Випускний рейс № 2026», де вчителі стали штурманами, а випускники 9-х та 11-х класів — екіпажем, що бере курс на доросле життя (ФОТОРЕПОРТАЖ).

«Приїхати додому в рідну Україну відбутись»: настанови перед зльотом

Урочистості стартували зі звучання гімнів Республіки Литва та України. На мить імпровізований аеропорт завмер у хвилині мовчання, вшановуючи пам'ять українських захисників - тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність, даруючи дітям можливість мріяти. До учасників свята звернувся директор Вільнюського відділення МУШ Литви Гедимінас Сабоніс і її засновник Дарюс Матвєкас. А слова генерального директора школи пані Олени Внуковської для Міжнародного освітнього радіо “Український Альянс” (RadioUA.LT) означили головний лейтмотив цього дня:

«Вітаю дорогих випускників Міжнародної української школи Литви з останнім дзвоником! Це наш п'ятий випуск в Литві. І це наші діти, які вже п'ятий рік з нами. Бажаю всім нашим випускникам (а деякі з них вже стали абітурієнтами вищих навчальних закладів і в Литві, і в Україні) щасливої долі! Бажаю, щоб Україна перемогла, закінчилася ця страшна війна, наші діти вивчилися, стали вільними, гарними, добрими, щасливими, самостійними і приїхали додому в рідну Україну відбутись!».

Чому саме метафора літака стала центральною на сьогоднішньому святі? Організаторка заходу, координаторка неформальної освіти початкової школи МУШ Литви Тетяна Люта пояснила, що ця ідея має глибокий психологічний підтекст. З одного боку, літак символізує швидкоплинність життя, де кожен може обрати свій маршрут, навіть із пересадками. Але є і значно глибший, арттерапевтичний вимір: «На жаль, з літаками у нас є негативний досвід через війну. Використання літаків у більш позитивні моменти накладає вже інший досвід. Я спостерігала за дітьми — вони вже не так реагують на літаки, як у 2022 році. Крім емоцій, ми закріплюємо й ментальні складові, щоб у житті було легше». Пані Тетяна поділилася і власною мрією, розвиваючи концепцію дня: щоб шкільний аеропорт мав багато злітних смуг, і до нього прилітали на навчання та дружбу з усього світу.

«Пристань в океані»: сльози батьків та щемливі спогади вчителів

Для вчителів та батьків цей день сповнений радості, щему й виру емоцій не менше, ніж для самих учнів. Класна керівниця 9-А класу Антоніна Діденко, яка працює у школі від самого її заснування, зі сльозами на очах згадує 2022 рік. Тоді вчителі отримали лише стопки особових справ школярів і з хвилюванням чекали на зустріч. «Діти були маленькі, налякані, вирвані війною з рідного колективу, від своїх друзів. Вчителі теж не знали, що буде в майбутньому. Але минуло чотири роки, і діти стали зовсім іншими: розумними, дорослими, самодостатніми. Ми пройшли цей шлях разом. Оцінки залишаються в журналах назавжди, а людяність — у їхніх серцях», — поділилася пані Антоніна.

Справжній «український вайб» навчального закладу відзначають її колеги, педагоги школи. Зокрема Олена Вольда, класна керівниця 9-Б класу родом із нескореного Марганця Дніпропетровської області, з гордістю зауважує, що українські школярі в Литві не відрізняються від учнів в Україні: вони так само щиро святкують і палко підтримують Батьківщину попри війну. Її слова доповнює Наталія Вінчковська, вчителька української мови і літератури та класна керівниця 11-А: «Мої діти жодного разу не дали підстави сумніватися, що саме вони є нашим світлим майбутнім. Мені і радісно, і щемно, але є величезна віра, що все найкраще у них тільки попереду».

Свій внесок у виховання дітей зробили всі педагоги: вчитель литовської мови Петро Пирогов зазначає, що школа стала для дітей певним «бустером», який в умовах еміграції допоміг зберегти зв'язок із власними традиціями. А вчитель трудового навчання та фізкультури Олександр Килосов зізнався, що найбільше цінує в учнях МУШ Литви їхню неймовірну позитивність та емоційну розвиненість. Хореограф Анастасія Бєсєдіна, яка готувала гурт «U-dans» та ставила випускний вальс, говорить, що вкладає у навчання душу та культуру українського народного танцю, що робить цей танець найдушевнішим.

Для тисяч родин Міжнародна українська школа Литви стала справжнім порятунком у війні. Тетяна Лаврик, мама двох випускників 11-х класів, символічно назвала заклад «островом спасіння української громади, пристанню української душі в океані», де діти настільки занурені в рідне мовне середовище, що іноді навіть забувають, що знаходяться за кордоном. Ольга Циганкова, мама цьогорічної випускниці Катерини, згадує перші дні заснування школи, коли заяви писалися «на колінках», а сама школа народжувалася буквально з руїни. Пані Ольга наголошує: «Тут навчається і мій син, і завдяки школі, він відчуває себе як у своїй країні — серед однолітків і своєї нації. Я довіряю вчителям, у школі чудова атмосфера, і жодного разу я не хвилювалася за булінг чи щось подібне, бо тут комфортно і доброзичливо».

«Не боятися йти до мети»: амбіції, професії та життєві уроки пасажирів рейсу «Майбутнє»

Право тримати символічну булаву президента школи отримав Олександр Діденко від свого попередника, випускника Олександра Ламека. Новий очільник шкільного самоврядування пообіцяв вкладати сили й натхнення, щоб родина МУШ Литви ставала ще дружнішою.

А плани випускників вражають своєю зрілістю. Одинадцятикласник Михайло Маліч ділиться, що минулої ночі, напередодні свята, ледве заснув від хвилювання. Втім, юнак вже чітко бачить своє майбутнє: «Через п'ять років я бачу себе успішним цивільним інженером, який випустився з VILNIUS TECH і йде на магістратуру. Планую започаткувати свій маленький бізнес у будівництві разом з другом Ярославом». Його товариш Ярослав Лаврик найголовнішим уроком, винесеним зі школи, вважає вміння адаптуватися і знаходити шляхи вирішення найнеочікуваніших ситуацій.

Випускниця 11-го класу Леся Кляус каже: «Коли стоїш на цих лінійках, просто плакати хочеться, як усе схоже на Україну... Найважливіший шкільний урок — потрібно прощати всі свої образи на вчителів та друзів, бо всі вони тобою дорожать. Це насправді найрідніше місце». Леся планує стати вчителькою і не виключає, що повернеться викладати до рідної школи.

Катерина Циганкова з Бердянська обрала для себе професію лікаря. Її найзаповітніша мрія — «робити такий внесок в життя, щоб це було корисно, і щоб я відчувала себе на своєму місці». Дівчина повертається в Україну для вступу до медичного університету, аби навчатися рідною мовою.

Сміливо про свою мету заявляють і юнаки. Артем Шпак, який приїхав із села Карасинівка на Черкащині (звідки родом найсильніша людина світу), планує стати барбером, аби «створювати людей ще кращими». Школа навчила його поваги до людей і вміння цінувати самостійне, відповідальне життя. Інший виходець із Черкащини, Максим Соколов, вже кілька років професійно займається побудовою тіла і готується стати фітнес-тренером, для чого поглиблено вивчає біологію та анатомію. Ілля Парамоненко з Донеччини йде до університету з простою, але твердою метою — бути успішним, багато навчаючись і тренуючись.

Глибоким філософським підходом вразив Максим Ліпчевський (11-Б). Його головний урок — усвідомлення, що час не нескінченний і його треба використовувати на повну. А гаслом у дорослому житті для нього стала фраза: «Якщо Бог дав нам випробування, значить Він знав, що ми їх пройдемо». Випускник Тимофій з Рівненщини дякує своїй вчительці, пані Наталії Вінчковській за те, що навчила любити рідну мову і понад усе любити Україну. Свій прагматичний підхід озвучив Євгеній з Таврійська, який планує навчатися далі, щоб «робити великі гроші, а роботи щоб менше було».

Не пасуть задніх і дев'ятикласники. Здебільшого вони планують продовжити навчання в школі до 11-го класу. Анастасія Хоменко з Харківщини вже визначилася — мріє стати хореографом. Влас Сачок з Рівненщини, Захар Корнієць та Микола Ярмак із Харківщини щиро бажали щастя однокласникам та вчителям, відзначаючи, що найбільше цінують можливість вільно спілкуватися рідною мовою з друзями.

«Це допомогло на інтерв'ю»: як радіо «Український Альянс» вплинуло на долю Єсенії Басенко

Міжнародна українська школа у Литві — це не лише уроки за партою, а й потужна платформа для реалізації талантів. Однією з них стало Міжнародне освітнє радіо «Український Альянс», мікрофони якого є рупором для української молоді.

Справжня зірка радіо - випускниця Єсенія Басенко. Її життєвий шлях — це довга дорога від затишного, зеленого Чернігова (який вона називає своїм «місцем сили») через Австрію до Вільнюса. Саме в еміграції, попри розлуку з рідною домівкою, Єсенія відкрила в собі важливу рису - комунікабельність. Згодом, після участі в таборі «Залізна зміна», вона потрапила на радіо, де стала постійною ведучою музичної рубрики.

На святі останнього дзвоника Єсенія поділилася радісною новиною — вона успішно склала іспити та вступила до престижного ISM University (International Business and Management) у Вільнюсі. І ключову роль у цьому зіграв саме досвід ефірів:

«Радіо допомогло мені розвинути свої комунікаційні навички, і це реально мені допомогло на інтерв'ю, і коли я складала тести, це мені дуже допомогло», — говоріть радіоведуча. Вона планує залишитися жити у Вільнюсі і обов'язково продовжувати роботу біля мікрофона. Її юна колега по ефіру, випускниця Вікторія Присяжнюк, також запевнила, що влітку дівчата повертатимуться до студії для запису нових випусків.

…Свято завершилося під виступи шкільних творчих колективів та щирі оплески. Право дати випускникам останній дзвоник символізувало прощання з дитинством. Попереду у них складання НМТ і останній акорд шкільного життя - традиційний випускний вальс. «Шкільні авіалінії» успішно виконали свій рейс, випустивши у безмежне небо молодих, сміливих та незламних українців, які точно знають: як би далеко не закинула їх доля, їхній головний курс — на власну мрію та перемогу України.

Довідка: динаміка зростання та академічні успіхи Міжнародної української школи Литви

Міжнародна українська школа Литви (VšĮ Tarptautinė Ukrainos mokykla) демонструє стрімку динаміку розвитку та щороку розширює свою географію. Якщо у 2021/2022 навчальному році заклад у Вільнюсі мав лише одну випускницю, то у 2025/2026 навчальному році путівку в життя отримали вже 264 учні. Окрім столиці, де цьогоріч випустилося 102 школярі, відділення школи успішно працюють у Клайпеді (51 випускник у 2026 році), Каунасі (59 цьогорічних випускників), Шяуляї (35 цьогорічних випускників) та Паневежисі (12 цьогорічних випускників). Крім того, у 2025/2026 навчальному році перших п'ятьох випускників випустило новостворене відділення у місті Лентварис.

Академічні здобутки випускників школи підтверджуються стабільно високими показниками вступу до вищих навчальних закладів. У період з 2022 по 2025 роки значна частина школярів успішно стала студентами університетів та коледжів. Зокрема, у 2022/2023 навчальному році з 85 випускників до вишів вступили 47, у 2023/2024 зі 180 випускників студентами стали 87, а у 2024/2025 навчальному році зі 194 старшокласників навчання у вишах продовжили 110 осіб.

Географія вступу охоплює як провідні литовські заклади, так і престижні європейські та українські університети. Серед міжнародних здобутків — вступ випускників школи до коледжу Оксфордського університету у Великобританії, Вільного університету Брюсселя (VUB) у Бельгії, Університету Сivitas (Варшава) та Морського університету Гдині в Польщі, а також Університету Коменського і Технічного університету у Словаччині.

Найбільша кількість випускників традиційно обирає литовські заклади вищої освіти. Серед них:

• Вільнюський університет та Вільнюський коледж (VIKO)

• Каунаський технологічний університет та Клайпедський університет

• ISM University of Management and Economics

• Литовська морська академія (Lietuvos jūreivystės akademija)

• Вільнюський технічний університет (Vilniaus Gedimino technikos universitetos)

• Європейський гуманітарний університет (EHU VILNIUS)

• Вільнюська мистецька академія

• Шяуляйська державна колегія та інші.

Водночас значна частина молоді свідомо обирає український освітній простір. Випускники школи стають студентами Чернівецького національного університету, Запорізького національного університету, Бердянського педагогічного університету, Харківського національного автомобільно-дорожнього університету, Львівської медичної академії ім. А. Крупинського та коледжу «Оптіма» в Києві.

Олег ГОЛОВАТЕНКО, Олена ГОЛОВАТЕНКО, RadioUA.LT,
фото Олега Головатенка і Міжнародної української школи Литви

Дивитися повний ФОТОРЕПОРТАЖ