Урочистості стартували зі звучання гімнів Республіки Литва та України. На мить імпровізований аеропорт завмер у хвилині мовчання, вшановуючи пам'ять українських захисників - тих, хто віддав своє життя за свободу Ñ– незалежність, даруючи дітям можливість мріяти. До учасників свята звернувся директор Вільнюського відділення МУШ Литви Гедимінас Сабоніс Ñ– Ñ—Ñ— засновник Дарюс Матвєкас. А слова генерального директора школи пані Олени Внуковської для Міжнародного освітнього радіо “Український Альянс” (RadioUA.LT) означили головний лейтмотив цього дня:

«Ð’ітаю дорогих випускників Міжнародної української школи Литви з останнім дзвоником! Це наш п'ятий випуск в Литві. І це наші діти, які вже п'ятий рік з нами. Бажаю всім нашим випускникам (а деякі з них вже стали абітурієнтами вищих навчальних закладів Ñ– в Литві, Ñ– в Україні) щасливої долі! Бажаю, щоб Україна перемогла, закінчилася ця страшна війна, наші діти вивчилися, стали вільними, гарними, добрими, щасливими, самостійними Ñ– приїхали додому в рідну Україну відбутись!».

Чому саме метафора літака стала центральною на сьогоднішньому святі? Організаторка заходу, координаторка неформальної освіти початкової школи МУШ Литви Тетяна Люта пояснила, що ця ідея має глибокий психологічний підтекст. З одного боку, літак символізує швидкоплинність життя, де кожен може обрати свій маршрут, навіть із пересадками. Але Ñ” Ñ– значно глибший, арттерапевтичний вимір: «ÐÐ° жаль, з літаками у нас Ñ” негативний досвід через війну. Використання літаків у більш позитивні моменти накладає вже інший досвід. Я спостерігала за дітьми — вони вже не так реагують на літаки, як у 2022 році. Крім емоцій, ми закріплюємо й ментальні складові, щоб у житті було легше». Пані Тетяна поділилася Ñ– власною мрією, розвиваючи концепцію дня: щоб шкільний аеропорт мав багато злітних смуг, Ñ– до нього прилітали на навчання та дружбу з усього світу.

«ÐŸÑ€Ð¸ÑÑ‚ань в океані»: сльози батьків та щемливі спогади вчителів

Для вчителів та батьків цей день сповнений радості, щему й виру емоцій не менше, ніж для самих учнів. Класна керівниця 9-А класу Антоніна Діденко, яка працює у школі від самого Ñ—Ñ— заснування, зі сльозами на очах згадує 2022 рік. Тоді вчителі отримали лише стопки особових справ школярів Ñ– з хвилюванням чекали на зустріч. «Ð”іти були маленькі, налякані, вирвані війною з рідного колективу, від своїх друзів. Вчителі теж не знали, що буде в майбутньому. Але минуло чотири роки, Ñ– діти стали зовсім іншими: розумними, дорослими, самодостатніми. Ми пройшли цей шлях разом. Оцінки залишаються в журналах назавжди, а людяність — у їхніх серцях», — поділилася пані Антоніна.

Справжній «ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—нський вайб» навчального закладу відзначають Ñ—Ñ— колеги, педагоги школи. Зокрема Олена Вольда, класна керівниця 9-Б класу родом із нескореного Марганця Дніпропетровської області, з гордістю зауважує, що українські школярі в Литві не відрізняються від учнів в Україні: вони так само щиро святкують Ñ– палко підтримують Батьківщину попри війну. Її слова доповнює Наталія Вінчковська, вчителька української мови Ñ– літератури та класна керівниця 11-А: «ÐœÐ¾Ñ— діти жодного разу не дали підстави сумніватися, що саме вони Ñ” нашим світлим майбутнім. Мені Ñ– радісно, Ñ– щемно, але Ñ” величезна віра, що все найкраще у них тільки попереду».

Свій внесок у виховання дітей зробили всі педагоги: вчитель литовської мови Петро Пирогов зазначає, що школа стала для дітей певним «Ð±ÑƒÑÑ‚ером», який в умовах еміграції допоміг зберегти зв'язок із власними традиціями. А вчитель трудового навчання та фізкультури Олександр Килосов зізнався, що найбільше цінує в учнях МУШ Литви їхню неймовірну позитивність та емоційну розвиненість. Хореограф Анастасія Бєсєдіна, яка готувала гурт «U-dans» та ставила випускний вальс, говорить, що вкладає у навчання душу та культуру українського народного танцю, що робить цей танець найдушевнішим.

Для тисяч родин Міжнародна українська школа Литви стала справжнім порятунком у війні. Тетяна Лаврик, мама двох випускників 11-Ñ… класів, символічно назвала заклад «Ð¾ÑÑ‚ровом спасіння української громади, пристанню української душі в океані», де діти настільки занурені в рідне мовне середовище, що іноді навіть забувають, що знаходяться за кордоном. Ольга Циганкова, мама цьогорічної випускниці Катерини, згадує перші дні заснування школи, коли заяви писалися «Ð½Ð° колінках», а сама школа народжувалася буквально з руїни. Пані Ольга наголошує: «Ð¢ÑƒÑ‚ навчається Ñ– мій син, Ñ– завдяки школі, він відчуває себе як у своїй країні — серед однолітків Ñ– своєї нації. Я довіряю вчителям, у школі чудова атмосфера, Ñ– жодного разу я не хвилювалася за булінг чи щось подібне, бо тут комфортно Ñ– доброзичливо».

«ÐÐµ боятися йти до мети»: амбіції, професії та життєві уроки пасажирів рейсу «ÐœÐ°Ð¹Ð±ÑƒÑ‚нє»

Право тримати символічну булаву президента школи отримав Олександр Діденко від свого попередника, випускника Олександра Ламека. Новий очільник шкільного самоврядування пообіцяв вкладати сили й натхнення, щоб родина МУШ Литви ставала ще дружнішою.

А плани випускників вражають своєю зрілістю. Одинадцятикласник Михайло Маліч ділиться, що мин&Nti