Сьогодні ми розповімо про людину, чий шлях за ці роки вмістив у собі два абсолютно різних світи: запеклі бої на передовій у лавах Збройних сил України і тишу шкільних класів у Литві. Це ветеран ЗСУ, боєць 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила, а нині вчитель Міжнародної української школи Литви Владислав Баштинський.

Про те, як це — тримати в руках зброю, а потім брати до рук крейду, і як ветеран знаходить сенси продовжувати свою боротьбу, тримаючи вже освітній стрій, — у відвертій розмові для радіо LRT Klasika.

«Я був дуже злий: у мій дім прийшов ворог»

— Пане Владиславе, маю 30 років журналістського досвіду, але хвилююся, як у перші інтерв'ю. Найперше, що хочу зробити — це щиро подякувати вам за захист. За те, що в потрібну хвилину ви зробили все, що могли, і захистили нас від такого страшного ворога. Давайте знайомитися: звідки ви, і як повномасштабна війна увійшла у ваше життя?

— Я сам із козацького міста Запоріжжя, і моя родина також звідти. Але війну я зустрів у Львівській області, де працював на той момент. Уже зранку 26 лютого я опинився в Запоріжжі. У місті лунали сирени, бомбили аеропорт, літали літаки та гелікоптери. Тоді ми вирішили з дружиною, що потрібно виїжджати.

До війни я працював у Литві, на фабриці «Дзукія» технологом. І керівництво саме зателефонувало мені, запропонувавши допомогу. Вони сказали: «Давайте, якщо потрібно, ми родину зустрінемо». І вони дійсно — я їм дуже вдячний — забезпечили мою сім’юквартирою, їжею, навіть гроші давали на перший час. Це керівники фабрики Рімтаутас та Тадас, а зустрічав сім'ю провідний менеджер Едвардас. Я щиро вдячний Литві та литовському народу за таку потужну підтримку. Ми були впевнені, що тут безпека.

— Родина опинилася в Литві, а ви пішли воювати. Як склався ваш фронтовий шлях?

— Як і багато інших чоловіків на початку війни, я був дуже злий. У мій дім прийшов ворог, і я без вагань пішов до військкомату. 4 березня нас відправили в частину. Десь тиждень тривала підготовка: тактична, медицина, стрільби, отримання форми та зброї. І вже 14 березня я був у Луганській області. Нас привезли в Бахмут, звідти розподіляли по підрозділах. Ми спочатку навіть не мали розуміння, куди нас везуть, на який напрямок.

Виконували різні бойові завдання. Доводилося також і куховарити, тому що війна — це ж не тільки «стрілялки». Бійцю потрібно поїсти, а коли боєць нагодований смачно — це зовсім інший настрій. Ти завжди в броніку, завжди зі зброєю: в одній руці автомат, а в іншій — ополоник.

— За освітою ви технолог харчової промисловості, чи не так?

— Так, ви не помиляєтеся. Багато років я працював шеф-кухарем, потім технологом на кондитерських виробництвах. Страху на фронті не було. Було таке відчуття, що тобі потрібно захистити свій рідний дім. А рідний дім — це вся наша Україна.

«Бригада, в яку я потрапив, прийняла перші бої о 3:40 ранку 24 лютого. Вона захищали Попасну, Рубіжне, Лисичанськ, потім Бахмут. Найважче — бачити поранення побратимів і не мати змоги миттєво допомогти».

Цінність братерства та «птахи» над Новодружеськом

— Що на війні вразило вас найбільше — у людях, у вчинках?

— Мене вразила самовідданість. Я мав двох побратимів, які, на жаль, загинули, — Олег Шакула та Андрій Жук. Олег Шакула був у Нідерландах на заробітках, сам він із Миколаєва. Коли почалася війна, він повернувся і вступив до лав ЗСУ не вагаючись. Андрій Жук жив у Польщі, був одружений на польці. Вона його не пускала, але він сказав: «Ні, я по-іншому не можу, мені потрібно їхати до Батьківщини, я там потрібен».

Мене вразило оце ставлення один до одного. Це братерство залишиться на все життя. Допомога: спорядити магазини, передати набої, коли вони закінчуються. Прикрити побратимів, щоб дати їм змогу відійти, а самому залишитися. Люди чомусь не думають про своє життя особисто, коли знаходяться там. Вони думають за інших більше. Навіть коли був наказ на відхід з Рубіжного, багато хлопців кричали: «Ми залишимось, дамо змогу іншим вийти!». Сперечалися між собою: «Ні, ти йди, а я залишусь!». Оце мене вразило — згуртованість. У бригаді були українці з усіх областей: Західна, Миколаїв, Запоріжжя. Ми не відчували різниці, всі спілкувалися українською.

— Розкажіть про день вашого поранення. Як це сталося?

— Ми поверталися на КСП (командно-спостережний пункт) після виконання завдання. КСП знаходилося в Новодружеську (Луганська область). Був завданий ракетно-бомбовий удар. Того дня загинуло кілька наших побратимів, я отримав важке поранення. На той час уже літали «птахи» — БПЛА. Мабуть, хоч ми й ховали техніку, вони побачили розташування.

Мене врятував мій побратим Олег Шакула. Він витягав мене з-під уламків. Тоді я зрозумів, що не можу пересуватися своїми ногами. Наклали турнікети. Дякую нацгвардійцям, що вони вчасно приїхали і мене повезли. Під час самого поранення страху не було, було багато адреналіну. Біль прийшов пізніше, після першої операції в Лисичанську. Наша бригада тоді стримувала ворога на Луганщині, що давало час іншим підрозділам підтягнутися на Київському напрямку, щоб ворог не з’єднався.

— Ви бачили ворога. Який він? Що росіяни казали, коли потрапляли в полон?

— Коли їх запитували, чому ви сюди прийшли, вони казали: «А почему вы лучше нас живете?». Це було перше. Ми не могли зрозуміти — ми ж працювали для того, щоб жити краще! Український народ дуже працьовитий. Я сам працював по 12–15 годин, щоб досягти результату. Ми не йшли нікого вбивати, щоб отримувати високу зарплату. Ми просто росли як фахівці.

Після поранення я написав вірш, який присвятив побратимам:

В окопі все життя твоє минає,

Ти бачиш радість відбиття атак.

Ти чуєш, коли постріли лунають,

І смерть йде до тебе, наче мрак.

Заглиблені для укриття солдатів

Стоїть наш воїн міцно на ногах.

Для знищення навали окупантів

Стоїть наш воїн, мрія у жнивах.

Тут б'ються за життя хто може —

Вчорашній кухар, слюсар, комбайнер.

В окопах зачищає він лайно вороже,

Стаючи немов грозний бультер'єр.

Кричить наш воїн «Слава Україні!»,

У відповідь у нього стріляє ворог божевільний.

Він знає, що рашист приніс нам горе,

Тому що ця тварина дуже хвора.

Окоп — споруда для життя?

Тут не ховаються солдати.

Ми мусимо кричати, а іноді стогнати,

Але ми маємо долати.

Окоп для оборони та атаки,

Де можуть і проїхати ворожі траки.

Вогонь, удар, граната, черга автоматна —

Реальність у боях давно стандартна.

Ми подолаємо цей темний час,

Коли існує лише одна мета для нас.

Крізь бурю, дим, вогонь і страх —

Ми не зламаємося в цих боях.

«Я перший рік не хотів спілкуватися з дорослими»

— Як дався вам перехід до цивільного життя після того, як ви заглянули в очі смерті?

— Знаєте, по-перше, мені чомусь узагалі не хотілося спілкуватися з дорослими. Коли я приїхав сюди, в Литву, перший рік я спілкувався тільки зі своїми дітьми та їхніми друзями. Вивозив їх на футбольне поле, вони грали, а я був поруч. Не хотів розповідати про війну. Мені було і є важко через те, що я тут, а побратими досі воюють. Хтось загинув, а хтось продовжує захищати Батьківщину. Цей перехід до мирного життя дався дуже непросто.

— І несподівано у ваше життя прийшла школа...

— Так, це було несподівано. Мої діти навчаються в Міжнародній українській школі. Я прийшов продовжувати договори і зустрівся з пані директоркою Оленою. Ми побалакали, і вона запропонувала мені посаду викладача з предмета «Захист України». Я казав: «Я ж не викладач взагалі!». Вона відповіла: «Не бійтеся, все у вас вийде». Тепер я розумію, що сам навчаюся для того, щоб вчити дітей.

«Мій предмет — це не про агресію. Це про оборонну свідомість. Як захистити себе, родину, як не панікувати в екстремальних ситуаціях і надати першу допомогу».

— Чому саме ви навчаєте учнів у Литві?

— Ми вчимо мінної безпеки. Україна зараз — найбільш замінована територія у світі, на 50–100 років наперед. Діти мають знати, як розпізнати вибуховий пристрій, чого не можна торкатися. Хоча діти в Литві не бачать війни, багато хто з них був на окупованих територіях, чув стрілецькі бої. Ми писали з ними «Книгу пам'яті та слави», де вони розповідали про своїх батьків, які воюють або загинули. Багато рефератів зібрали для школи.

— Ви бачите цих дітей щодня. Чи змінюються вони?

— Коли я приїхав після поранення, мої власні діти були психологічно закриті. І зараз, завдяки Литві та педагогам, вони і мої учні починають відкриватися. Починають більше сміятися, бути просто дітьми. Але що важливо — вони рвуться в Україну. Вони хочуть повернутися і будувати своє життя вдома. Це нас, викладачів, дуже надихає.

— Як ви тримаєте дисципліну в класі? З чого починається ваш урок?

— Урок починається з привітання. Коли я заходжу, даю команду «Клас, вставай!», і у нас звучить «Слава Україні! — Героям Слава!». Якщо це перші уроки о 9-й ранку — обов’язкова Хвилина мовчання за захисниками та загиблими дітьми. Учні сприймають це належним чином.

Якщо потрібно заспокоїти клас, ми робимо дихальні практики. Вивчаємо державоустрій, озброєння ЗСУ. Я проводжу тести, розбираємо частини автомата. Дітям це цікаво. Я мрію створити стрілецький гурток — лазерний тир та гурток БПЛА. Це реальність сучасної війни, і учні дуже хочуть практичних занять.

Нещодавно ми провели волонтерський збір для моєї 24-ї бригади. Зібрали речі гігієни, шкарпетки. Литовські партнери допомогли все передати через кордон, а хлопці з фронту прислали дітям відеоподяку. Це було дуже важливо для учнів.

Погляд у майбутнє

— Якби ви мали статус, що б ви порадили європейським партнерам?

— Потрібно готувати і армію, і суспільство для оборони своєї держави заздалегідь. Щоб не було так, як у нас, коли ми до кінця не вірили у повномасштабне вторгнення.

— Яким ви бачите закінчення війни та головні виклики після неї?

— Для себе бачу однозначно тільки перемогу України. Нам потрібно стати потужною державою в Європі, з якою рахуються. Але найважче нас чекає після — це боротьба з корупцією. Це найважчий процес. Ми маємо взяти приклад з Литви чи Польщі, щоб наші діти відчували себе господарями у своїй країні.

— Що б ви побажали українцям наостанок?

— Бажаю миру і віри в перемогу. Хочу зачитати вірш захисника з Кривого Рогу Андрія Варварчина, який був у полоні. Він написав його ще у 2015 році й назвав «Майбутнє України»:

Я вірю у тебе, моя Україна,

Що сонце зійде над полями твоїми.

Не буде війни у рідній державі,

І стануть всі люди до тебе ласкаві.

В Луганську нарешті стрільба закінчиться,

По чистому полю дитина промчиться,

Вернеться Донбас у свої володіння.

І знову смерека пустить коріння.

Настане твій час, ти прокинешся знову.

Ще всі будуть знати твою гарну мову.

Ти всім ще покажеш, яка ти красива.

Я вірю в тебе, моя Україна.

Матеріал підготувала Олена Головатенко
Фото з особистого архіву Владислава Баштинського

Відсутність покарання та репарацій за радянську окупацію Литви, Латвії та Естонії створила ілюзію вседозволеності для Москви, що зрештою призвело до вторгнення в Грузію та війни проти України. Про це заявив міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс під час дипломатичної конференції у Гаазі.

Заява пролунала у вівторок, 16 грудня 2025 року, під час церемонії підписання конвенції про створення спеціальної Компенсаційної комісії — міжнародного органу, покликаного забезпечити відшкодування збитків, завданих Україні російською агресією.

Історичні паралелі та уроки минулого

Підписавши документ від імені Литовської Республіки, Кястутіс Будріс наголосив, що притягнення Росії до реальної відповідальності є не просто питанням справедливості, а єдиною умовою для сталого миру в Європі. Він провів пряму паралель між подіями середини XX століття та сучасною війною.

«Наша історія вчить, наскільки життєво важливими є репарації і відповідальність за міжнародні злочини. Свого часу не було жодних репарацій за радянську окупацію Литви та інших балтійських держав за пактом Молотова-Ріббентропа. А тепер Путін і його режим діють так, ніби цих злочинів ніколи не було!» — підкреслив дипломат.

За словами очільника литовського МЗС, саме відсутність правової оцінки та матеріальної відповідальності за злочини тоталітарного радянського режиму стала каталізатором для реваншистської політики Кремля.

Ланцюг агресії: від Грузії до України

Будріс зауважив, що ігнорування світовою спільнотою необхідності покарання за минулі злочини "надихнуло" Росію на нові військові кампанії.

• 2008 рік: Агресія проти Грузії.

• 2014 рік: Окупація Криму та початок війни на Донбасі.

• 2022 рік: Повномасштабне вторгнення в Україну.

«Це заперечення злочинів і ця безкарність надихнули Росію на агресію», — резюмував міністр, закликавши розширити коло підписантів конвенції та залучити всі відповідні держави до процесу примусу агресора до виплат.

Довідка та контекст

Радянська окупація Балтії

Згадка про пакт Молотова-Ріббентропа стосується таємних протоколів до договору про ненапад між СРСР та нацистською Німеччиною від 23 серпня 1939 року. Згідно з ними, Східна Європа була поділена на "сфери впливу". У червні 1940 року Радянський Союз, погрожуючи силою, ввів війська до Литви, Латвії та Естонії, анексувавши ці незалежні держави. Окупація супроводжувалася масовими репресіями та депортаціями місцевого населення до Сибіру.

Росія, як правонаступниця СРСР, досі офіційно не визнає факту окупації, називаючи це "добровільним приєднанням", і категорично відмовляється від виплати будь-яких компенсацій, попри неодноразові вимоги балтійських столиць.

Компенсаційний механізм для України

Створення Компенсаційної комісії, про яку йшлося в Гаазі, є наступним етапом після запуску Міжнародного реєстру збитків (RD4U).

1. Реєстр збитків: Фіксує заяви українців про втрату майна, здоров'я чи життя (запрацював у 2024 році).

2. Компенсаційна комісія: Розглядатиме ці заяви та присуджуватиме суми виплат.

3. Компенсаційний фонд: Акумулюватиме кошти (зокрема, за рахунок заморожених російських активів) для здійснення виплат.

Створення такого механізму, на думку Будріса, стане сигналом для Москви, що агресія ніколи не буде легітимізована, а фінансова розплата є неминучою.

Фото: Міністерство закордонних справ Литовської республіки / www.mfa.lt

У Культурному центрі України у Франції відкрилася художня виставка під назвою «100 картин дітей незламної України». Її унікальність полягає не лише в її локації, але й в історії авторів: усі роботи створені учнями художніх шкіл із прифронтових зон, які через постійну загрозу російських обстрілів та атак дронів змушені навчатися і творити у підземних сховищах.

Історична локація: від зірки кіно до Героя України

Виставка проходить у будівлі з винятковою історією. Маєток, розташований у престижному районі Парижа, у 1960-х роках належав легенді французького кіно Алену Делону. Актор мешкав тут протягом 10 років, але згодом продав будинок, щоб профінансувати один зі своїх фільмів.

У 2004 році будівлю придбало посольство України, перетворивши її на потужний осередок української культури. Нині Центр носить ім’я оперного співака, соліста Паризької опери та Героя України Василя Сліпака, який полишив сцену, пішов добровольцем на фронт і загинув, захищаючи Батьківщину.

Освітній фронт у Парижі

Саме тут, у стінах Центру, вже 20 років функціонує українська недільна школа, якою опікується Олена Внуковська. За її словами, зараз у Франції перебуває майже 100 тисяч українців, 80% з яких — жінки та діти. Близько 10 тисяч дітей-біженців потребують системної освіти рідною мовою.

Навчання відбувається виключно у вихідні (субота та неділя), оскільки французьке законодавство зобов'язує дітей у будні відвідувати місцеві школи для інтеграції в соціум.

«Ми не знаємо, як буде: хтось залишиться у Франції, хтось повернеться додому. Але треба, щоб діти виросли, маючи і французьку, і українську освіту. Якщо в Україну повернеться хоча б 20% — це будуть діти з величезним досвідом, які стануть майбутнім нашої країни», — наголошує пані Олена.

Голоси дітей Харкова

На відкриття виставки за підтримки Посольства України у Франції прибули 11 юних художників із Харкова. Для дітей, які мешкають у районі Салтівка — одному з найбільш постраждалих від ворожих атак — ця подорож стала можливістю перепочити від звуків вибухів.

«Я живу у Харкові, на Салтівці, це район, який обстрілюють найчастіше. У Франції я вперше, і я дуже вражена. Вона романтична, а люди тут дуже привітні», — ділиться враженнями одна з учасниць поїздки.

Культурна дипломатія в дії

Для маленьких гостей підготували насичену програму — від відвідування Лувру до екскурсії «музеєм Алена Делона», який створили безпосередньо при Центрі. Екскурсію особисто провела Наталія Омельченко, дружина Надзвичайного і Повноважного Посла України у Франції.

Організатори, зокрема Міжнародна освітньо-культурна асоціація, зазначають, що Париж — це лише старт. Протягом року виставка подорожуватиме французькими осередками, розповідаючи правду про війну через дитячі малюнки.

Петро Пирогов, куратор виставки та викладач Міжнародної української школи в Литві, підкреслює стратегічне значення таких заходів:

«Це культурна дипломатія. Культура — це теж наша зброя. Діти своїм талантом так само вкладаються в перемогу України, як і військові на фронті. Дуже важливо відвойовувати український культурний простір у Європі».

Після завершення туру частина картин прикрасить приміщення Посольства України у Франції, ставши постійним нагадуванням про незламність українського духу.

За матеріалами сюжету київського бюро телеканалу D1 (кореспонденти Леонтій Носенко, Олександр Клименко).

Мобільний оператор lifecell повідомив, що 94% його базових станцій можуть працювати без електропостачання до 10 годин завдяки встановленим автономним системам живлення, резервним батареям і генераторам. Це стало можливим через системні інвестиції компанії в енергостійкість мережі протягом останнього року. Однак цей показник не враховує пошкоджені станції, ті, що розташовані на окупованих територіях, у зоні бойових дій чи 30-кілометровій прифронтовій зоні, а також мікробазові станції. Час роботи залежить від рівня заряду батарей, навантаження на мережу, температури та особливостей місцевості.

Для забезпечення стабільної роботи мережі lifecell рекомендує абонентам економити мобільний інтернет, вимикаючи автозавантаження медіа в месенджерах, уникаючи перегляду відео у високій якості чи завантаження великих файлів. У разі відсутності сигналу оператор радить скористатися національним роумінгом, який дозволяє безкоштовно підключатися до мереж інших операторів, або активувати функцію Voice over Wi-Fi (VoWiFi) для дзвінків через Wi-Fi.

Контекст ринку телекомунікацій України

За даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій (НКЕК), станом на 2025 рік в Україні діють три основні мобільні оператори: lifecell, Vodafone Ukraine та Київстар. Усі вони активно працюють над підвищенням стійкості мереж до відключень електроенергії, спричинених російськими атаками. Наприклад, Київстар у своєму звіті за 2024 рік зазначав, що 90% їхніх базових станцій оснащені акумуляторами, які забезпечують до 4–6 годин роботи, а частина станцій підключена до генераторів. Vodafone Ukraine також повідомляв про встановлення резервних джерел живлення на 85% своєї мережі, що дозволяє підтримувати зв’язок до 8 годин без електрики, згідно з інформацією на їхньому офіційному сайті.

Національний роумінг, запроваджений в Україні з 2022 року, залишається важливим інструментом для забезпечення зв’язку в умовах війни. За даними НКЕК, ця ініціатива дозволяє абонентам трьох операторів безкоштовно перемикатися на мережу іншого оператора в разі відсутності сигналу. Це особливо актуально в регіонах, де інфраструктура зазнає пошкоджень через бойові дії.

Про lifecell

lifecell обслуговує 9,6 мільйона абонентів станом на кінець другого кварталу 2025 року. У вересні 2024 року компанія увійшла до складу групи Датагруп-Volia-lifecell, придбаної NJJ Holding французького інвестора Ксав’є Ніеля. Група об’єднує послуги мобільного зв’язку, фіксованого інтернету та телебачення, пропонуючи рішення на основі IoT, Big Data, штучного інтелекту та хмарних технологій.

Компанія зазначає, що її технічні бригади працюють цілодобово, поповнюючи запаси пального та акумуляторів, щоб підтримувати зв’язок навіть у найскладніших умовах. Водночас оператор попереджає, що тривалі відключення електроенергії можуть призводити до тимчасових перебоїв у роботі мережі через обмежену ємність резервних систем.

За даними Головного управління ДСНС у Чернігівській області, зранку 25 вересня російські дрони “Шахед” атакували об’єкт енергетичної інфраструктури в Ніжині, спричинивши пожежу та залишивши без електроенергії й водопостачання близько 30 тисяч жителів. Мер Ніжина Олександр Кодола повідомив, що ремонтні роботи тривають, але водопостачання обмежене. Жертв серед цивільних немає. Близько 10:00 дрони вдарили по енергооб’єкту в Чернігові, залишивши без світла ще 30 тисяч жителів. Голова міської адміністрації Дмитро Брижинський зазначив, що ремонтні бригади працюють, але проблеми з водопостачанням зберігаються. За даними Офісу Президента та Міністерства енергетики, з початку року пошкоджено понад 70% енергетичних потужностей України, що загрожує опалювальному сезону.

Публікація фото та відео наслідків ударів приватними чернігівськими пабліками, зокрема групою “Новини Чернігівщини” у Facebook, викликала критику в соцмережах за оприлюднення чутливої інформації, що може допомогти ворогу коригувати удари, порушуючи рекомендації щодо безпеки ППО. Інститут масової інформації зазначає, що такі публікації часто спрямовані на залучення аудиторії, а не на інформування.

Голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус повідомив у Facebook: “Вчора я мав зустрітися з Послом Латвії Андрейсом Пілдеговічсом. Ворог змінив плани: зранку атакував Ніжин, тому працював на місці прильоту. Тим часом у Чернігові, коли дрони вдарили по енергооб’єкту, латвійські благодійники підписували договір про ремонт укриття в лікарні. Одні руйнують, інші – відновлюють. Дякую Андрейсу за підтримку попри небезпеку та народу Латвії за вклад у безпеку, медицину, освіту й соцзаклади”.

Андрейс Пілдеговічс, який лише місяць на посаді, вдруге відвідав Чернігівщину, раніше побувавши в Ніжині, Талалаївці та Ягідному. Делегація оглянула Обласну психоневрологічну лікарню та Чернігівську ЦРЛ. Під час повітряної тривоги фонд “Tavi draugi” підписав меморандум про реконструкцію укриття в ЦРЛ вартістю до 30 мільйонів гривень, плануючи облаштувати операційну та маніпуляційну. “Ховаємося під землею, але не боїмося”, – повідомили на сторінці Посольства Латвії.

Фонд “Tavi draugi” з 2022 року надав Україні допомогу на 7 мільйонів євро, зокрема профінансував ремонт педіатричного відділення ЦРЛ за 420 тисяч євро. Почесний консул Латвії Олена Вишнякова та заступниця голови ОДА Жанна Шерстюк підкреслили важливість безпечного медичного простору. Підписано договір про ремонт психоневрологічної лікарні за участі ГО “Підприємці за мир”. Очільниця організації Лаура Скроделе зазначила: “Народ Латвії з вами”. Роботи розпочнуться наступного тижня.

Латвійці передали п’ять автомобілів поліції Чернігівщини. Начальник поліції Іван Іщенко наголосив на актуальності підтримки через втрати техніки від атак. Жанна Шерстюк додала: “Підтримка Латвії вчасна: від модульних будинків до лікарень і правоохоронців”. Андрейс Пілдеговічс запевнив: “Наша допомога стратегічна, охоплює гуманітарний, енергетичний і військовий сектори”.

Партнерство Чернігова й латвійського Огре, закріплене угодою 2007 року, посилилося з 2022-го. Громада Огре зібрала кошти та організувала табори для дітей, чиї батьки загинули. У липні 2025-го мер Огре Егілс Гельманіс був поранений в Україні, доставляючи 20 авто з допомогою. Латвія з 2022 року надала 938 мільйонів євро (0,7% ВВП), включаючи військову (540 млн), гуманітарну (82 млн) і реконструкцію (12 млн). У 2025-му заплановано 12 тисяч дронів, 40 млн євро військової допомоги та 5,7 млн на відбудову Чернігівщини.

Ці події підкреслюють стійкість регіону: попри атаки, Чернігівщина інвестує в безпеку та здоров’я. Латвія не лише реагує на кризу, а й будує майбутнє України.

Валдас Барткявічюс, чиї родичі мають українське коріння, активно підтримує Україну з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. За цей час він разом із командою волонтерів доставив в Україну сотні автомобілів та десятки тонн гуманітарної допомоги. Лише у грудні 2024 року Барткявічюс із майже 50 однодумцями привіз на Львівщину 33 автомобілі для ЗСУ, зібрані завдяки благодійним внескам литовського народу на суму понад 100 тисяч євро. У листопаді 2024 року ще 50 автомобілів були передані українським захисникам, зокрема бригадам ЗСУ та Національної гвардії.

«Я отримав, мабуть, найвизначнішу нагороду для волонтерів, але вона не лише для мене. Це визнання зусиль усієї нашої команди, яка працює задля перемоги України», – зазначив Барткявічюс у своєму зверненні після нагородження. Водночас він висловив жаль, що його боротьба проти російської пропаганди та колабораціонізму не завжди досягає бажаних результатів: «Я не зміг пояснити людям усіх процесів і їхньої користі. Гласності було багато, але вона не лікує тих, хто не хоче чути правду».

Барткявічюс наголосив, що боротьба за свободу України – це спільна справа, яка потребує підтримки багатьох. «Один у полі не воїн, навіть якщо поряд є такий надійний партнер, як Вілма Фьокла Кюре, і понад 100 волонтерів», – додав він, згадуючи свою колегу та команду. Волонтер також закликав до подальшої підтримки ініціативи #mažasisiskonvojus та проєкту #didvyriųmisija, які спрямовані на постачання техніки та гуманітарної допомоги для українських захисників.

«Ця нагорода – не лише визнання, а й нагадування, що ми маємо продовжувати боротьбу. Ми не втомилися і не зупинимося, адже перемога України – це перемога демократії в усьому світі», – підкреслив Барткявічюс. Він також зазначив, що його команда планує зібрати ще більше автомобілів для ЗСУ, адже «ворог не зупиниться лише на Україні».

Валдас Барткявічюс відомий не лише своєю волонтерською діяльністю, а й активною підтримкою української мови та культури. Він вільно розмовляє українською, вважаючи мову «зброєю проти ворога», та підтримує право українських дітей у Литві навчатися рідною мовою. Його зусилля здобули широке визнання як в Україні, так і за кордоном, а нагорода «Золоте серце» стала ще одним підтвердженням його відданості справі свободи та незалежності України.

Для збору коштів у ЄС на підтримку ЗСУ та гуманітарних проєктів Барткявічюс оприлюднив реквізити благодійного фонду:

VŠĮ TARPTAUTINIS UKRAINOS DRAUGŲ FONDAS
Рахунок: LT337300010175616216

Днями у Чернігові відбулася чергова зустріч, ініційована регіональним представником Уповноваженого Верховної Ради України з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Катериною Смуригіною.

Під час зустрічі обговорювалися важливі питання, зокрема:

• джерела отримання інформації про зниклих безвісти військовослужбовців після бойового зіткнення; 
• процедура та терміни проведення службових розслідувань у військових частинах, а також шляхи комунікації з військовою частиною з питань їх проведення та отримання рідними результатів;
• порядок отримання від військової частини інших документів, передбачених законодавством (щодо розрахунків нарахувань грошових забезпечень, довідок про проходження військової служби та інших); 
• порядок призначення та проведення молекулярно-генетичних експертиз, терміни їх виконання, та наявність результатів в базі даних ЕРГІЛ; 
• роз’яснення щодо розслідування кримінальних проваджень за фактами безвісного зникнення; 
• види та порядок отримання пільг родинами зниклих безвісти (пільги родин учасників УБД, пенсія по втраті годувальника тощо).

Рідні зниклих воїнів мали змогу отримати консультації від представників Уповноваженого ВРУ з прав людини у Чернігівській області, військовослужбовців Чернігівського обласного ТЦК та СП, фахівців Спеціалізованого центру з розшуку осіб, зниклих безвісти, працівників НДЕКЦ МВС, Пенсійного фонду, Міжнародного Комітету Червоного Хреста та правозахисників громадської організації «БФ "Право на захист"».

Діяльність Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти

Офіс Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, діє при Міністерстві внутрішніх справ України та координує роботу з розшуку зниклих осіб, зокрема військовослужбовців і цивільних, у період воєнного стану. За даними офіційного сайту МВС, з початку роботи Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, було зареєстровано понад 5475 звернень щодо видачі витягів із реєстру. Офіс також забезпечує роботу кол-центру, який приймає звернення за гарячою лінією 0 800 339 247 (з понеділка по п’ятницю, 9:00–18:00) та через Viber і Telegram за номером +38 095 896 04 21 у вихідні дні.

Регіональні представники, такі як Катерина Смуригіна, відіграють ключову роль у забезпеченні комунікації між родинами зниклих і державними органами. Вони надають консультації, допомагають із оформленням документів для отримання пільг, координують проведення ДНК-експертиз і сприяють у розшуку осіб через співпрацю з правоохоронними органами, військовими частинами та міжнародними організаціями, такими як Міжнародний Комітет Червоного Хреста.

Катерина Смуригіна, як регіональний представник у Чернігівській області, активно працює з родинами, проводячи регулярні зустрічі та надаючи юридичну й психологічну підтримку. Зокрема, вона сприяє доступу родин до інформації про хід розслідувань, а також забезпечує їх взаємодію з ТЦК, поліцією та іншими установами. Її діяльність спрямована на те, щоб рідні зниклих безвісти отримали вичерпну інформацію про права та соціальні гарантії, передбачені законодавством, наприклад, 50-відсоткову знижку на оплату житлово-комунальних послуг або виплати у розмірі 100 тисяч гривень за час, поки військовослужбовець вважається зниклим безвісти чи перебуває в полоні.

Нагадуємо: якщо ви розшукуєте безвісти зниклого, звертайтеся за допомогою на гарячу лінію Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин за номером 16-98, або безпосередньо до регіонального представника в Чернігівській області — Катерини Смуригіної (м. Чернігів, просп. Перемоги, 74, тел. 067-596-50-11).

Слідство встановило, що агент коригував повітряні удари, зокрема із застосуванням ракет Х-59, а також готував підпали об'єктів «Укрзалізниці». Основними цілями російських військ були позиції українських сил оборони в Чернігові та околицях.  

Для збору розвідданих ФСБ завербувала працівника місцевого заводу через анонімні Telegram-канали, пообіцявши йому грошову винагороду. Зловмисник фотографував військові об’єкти та передавав координати через спеціальний Telegram-бот ФСБ.  

СБУ своєчасно викрила агента, провела заходи для захисту українських позицій та задокументувала його діяльність. Під час затримання в його помешканні вилучено мобільні пристрої з доказами співпраці з ФСБ, а також 8 бойових гранат і набої.  

Рішенням суду зловмисника засуджено за трьома статтями Кримінального кодексу України:  
- ч. 2 ст. 111** (державна зрада в умовах воєнного стану);  
- ч. 2 ст. 113** (диверсія в умовах воєнного стану);  
- ч. 1 ст. 263** (незаконне поводження зі зброєю).  

Операцію із викриття агента провели співробітники СБУ в Чернігівській області спільно з військовою контррозвідкою, Національною поліцією та Чернігівською обласною прокуратурою.

"Назви вулиць міста відображають наші цінності, показують, кого громада шанує і хто для неї є прикладом боротьби. Чернігів — українське місто", — зазначив начальник Управління культури та туризму Чернігівської міської ради Олександр Шевчук.

Вшанування Героїв Небесної Сотні та воїнів ЗСУ

11 лютого учасники заходу дізналися про вулиці Чернігова, названі на честь Героя Небесної Сотні Віктора Орленка, а також захисників України Євгена Лоскота та Олега Міхнюка.

Віктор Орленко загинув у червні 2015 року внаслідок поранення, отриманого під час Революції Гідності. У 2016 році йому посмертно присвоєно звання "Героя України".

Євген Лоскот, офіцер ЗСУ, у вересні 2014 року під Луганськом керував обороною українських позицій, знищив значну кількість ворожих сил, але опинився в оточенні. Коли закінчилися боєприпаси, він підірвав себе гранатою, аби не потрапити в полон. Посмертно нагороджений званням "Героя України" у 2017 році.

Олег Міхнюк, сотник 8-ї сотні Майдану, доброволець батальйону "Айдар", загинув у серпні 2014 року, прикриваючи відхід побратимів під мінометним обстрілом у Луганській області. У 2015 році його також удостоєно звання "Героя України".

Вшанування сучасних захисників

13 лютого в бібліотеці розповіли про вулиці, названі на честь Олексія Сенюка, Максима Білоконя та 1-ї окремої танкової Сіверської бригади.

Олексій Сенюк, воїн ЗСУ, воював із російськими окупантами з 2014 року. За стійкість і мужність у 2016 році нагороджений орденом "За мужність" III ступеня. Із 24 лютого 2022 року брав участь у боях за Україну, загинув, захищаючи Батьківщину.

Подібні заходи сприяють збереженню пам’яті про героїв та наголошують на важливості їхнього подвигу для майбутніх поколінь. Чернігів продовжує вшановувати своїх захисників, увіковічнюючи їхні імена в назвах міських вулиць.

За даними слідства, до складу диверсійної групи входило п’ятеро мешканців Одеської та Чернігівської областей. Їх завербували російські спецслужби через анонімні Telegram-канали, обіцяючи грошову винагороду.  

Зловмисники проводили розвідку залізничного енергообладнання, фотографували потенційні цілі та погоджували їх із кураторами. Отримавши наказ, вони підпалювали релейні шафи за допомогою легкозаймистої суміші, а потім знімали наслідки на відео, фіксуючи дату, час і місце диверсії.  

Диверсантів затримали у серпні минулого року. Їм загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.  

Операцію проводили співробітники СБУ в Чернігівській області спільно з Нацполіцією за процесуального керівництва Чернігівської обласної прокуратури.  

СБУ закликає громадян бути пильними та у разі вербування для здійснення підпалів чи терактів повідомляти про це через офіційний чат-бот «Спали ФСБешника» у Telegram.

За інформацією СБУ, ФСБ Російської Федерації почала використовувати стратегію, при якій завербовані особи мінують цілі, про які вони не знають, а потім самі стають жертвами підривів, оскільки їх усувають як зайвих свідків. 

"Якщо вам або вашим знайомим пропонують 'просто занести пакунок' до ТЦК, поліції або іншої адміністративної будівлі, знайте, що вас можуть використати як терориста-смертника", — зазначається в офіційному повідомленні СБУ.

СБУ закликає громадян, які стикаються з подібними пропозиціями, негайно повідомляти про це через спеціальний чатбот "Спали ФСБешника". 

Як повідомити про спробу вербування:

- Відкрийте чатбот за посиланням: t.me/spaly_fsb_bot.
- Опишіть, який злочин вам пропонували вчинити.
- Додайте контакти вербувальника та будь-які деталі, які можуть допомогти у викритті російської агентури.

СБУ гарантує повну конфіденційність усіх повідомлень, які будуть ретельно опрацьовані відповідними службами.

"Не ведіться на обіцянки росіян – вони вас ліквідують під час виконання 'завдання'. Не паліть своїх, 'спаліть' ворога", — наголошують у СБУ.

Це повідомлення є частиною кампанії по боротьбі з російською агентурою на території України та спрямоване на забезпечення безпеки громадян.

Разом ми зруйнуємо російські плани!

Кіберфахівці СБУ встановили, що 26-річний мешканець одного з прикордонних населених пунктів створив фейкові акаунти в соціальній мережі "Фейсбук". Використовуючи вигадане ім'я та прізвище неіснуючого українського бійця, зловмисник розміщував повідомлення, в яких просив здійснювати пожертви для підтримки українських захисників на передовій.

Шахрай переконував, що служить в одному з підрозділів ЗСУ, який потребує фінансової підтримки. Його обман став причиною того, що жінка, яка перебувала за кордоном, організувала благодійний збір та переказала на банківські рахунки шахрая понад 1,5 мільйона гривень. Ці кошти зловмисник використовував на власні потреби.

Завдяки оперативним діям співробітників СБУ, шахрайська схема була викрита, а фейкові сторінки заблоковані. Суд визнав фігуранта винним за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство) та призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк шість років.

Заходи з викриття шахрая проводили співробітники Управління СБУ в Чернігівській області спільно з Національною поліцією під процесуальним керівництвом Чернігівської обласної прокуратури.

Кримінальний кодекс України кваліфікує підпали майна ЗСУ, держустанов або їхнє мінування як тероризм чи диверсію, що передбачає сувору відповідальність, включаючи неповнолітніх.

Центральною частиною кампанії є відеоролик «Спали ФСБшника», створений у співпраці з режисером Любомиром Левицьким. Відео попереджає про покарання за участь у таких злочинах, демонструючи реальні наслідки для неповнолітніх, яких завербували онлайн.

Протягом 2024 року СБУ та Нацполіція затримали 452 особи, причетних до підпалів за дорученням російських кураторів. Ці люди замість обіцяних коштів отримали підозри в скоєнні злочинів і перспективу ув'язнення.

Відео показує історію двох неповнолітніх, які погодилися на злочин від російських кураторів, але були зупинені українськими спецслужбами.

СБУ заохочує молодь повідомляти про спроби вербування через чат-бот «Спали ФСБшника», вказуючи деталі та контакти вербувальників. Ця інформація залишається конфіденційною та допомагає СБУ боротися з розвідувально-підривною діяльністю РФ.

З моменту запуску чат-боту в середині грудня 2024 року, він отримав 1317 повідомлень, які в основному стосувалися спроб вербування українців для дестабілізації ситуації в Україні.

В Україну ж Віфлеємський вогонь привезли пластуни. З їхніх рук цей символ світла отримали й військовослужбовці Сухопутних військ ЗС України, зокрема й представники капеланської служби ОК «Північ».

Вогонь миру постійно горить у Віфлеємі, місті, де народився Ісус Христос. Тепер він засяяв і на оборонних рубежах Чернігівщини як символ світла та перемоги добра над злом. 

Фото, інформація 
Відділ зв’язків з громадськістю ОК «Північ»

Чатбот створено через те, що саме Telegram окупанти найчастіше використовують для залучення до злочинної діяльності молоді та неповнолітніх.  

Як це працює?  
- Перейдіть за посиланням ➡️ t.me/spaly_fsb_bot.  
- Повідомте, який злочин пропонували вчинити: підпал, мінування чи іншу диверсію.  
- Надішліть дані про контакт, який намагався вас завербувати, та інші деталі.  

СБУ гарантує конфіденційність кожного звернення. Усі повідомлення ретельно опрацьовуються фахівцями.  

Попередження для потенційних зрадників  

Служба нагадує, що виконання завдань російських спецслужб – це не «легкі гроші», а кримінальна відповідальність із реальним тюремним строком до 10 років. Відповідальність за теракти чи диверсії настає з 14-річного віку.  

"Не пали своїх! «Спали» ворога! Разом ми зруйнуємо плани агресора та захистимо Україну", - закликає СБУ.