До Ð”Ð½Ñ Ð²Ñ‡Ð¸Ñ‚ÐµÐ»Ñ ÐœÑ–Ð¶Ð½Ð°Ñ€Ð¾Ð´Ð½Ðµ оÑвітнє радіо “УкраїнÑький ÐльÑнє зібрало думки, мрії та Ð¿Ð¾Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð»Ð¸Ñ‚Ð¾Ð²Ñьких педагогів Міжнародної українÑької школи (МУШ) Литви у ВільнюÑÑ–. Їхні розповіді — це не проÑто роздуми про шкільні будні, а глибокі Ñ–Ñторії про Ð»Ñ–ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð¸Ñ‚Ñчих травм, Ñ„Ð¾Ñ€Ð¼ÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð½Ð¾Ð²Ð¾Ñ— культурної ідентичноÑÑ‚Ñ– та щиру підтримку тих, хто втратив дім. Символічним інформаційним тлом Ð´Ð»Ñ Ñ†Ð¸Ñ… теплих розмов Ñтав День відкритих дверей у «Ð›Ð¸Ñ‚овÑькому домі» — кабінеті литовÑької мови, що підкреÑлює Ð¿Ñ€Ð°Ð³Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ ÑˆÐºÐ¾Ð»Ð¸ відкривати Ð´Ð»Ñ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñьких дітей нові горизонти (ФОТОРЕПОРТÐЖ).
Сьогодні МУШ Литви — це унікальний колектив, де литовÑькі педагоги не проÑто викладають Ñвій предмет, а Ñтають Ð´Ð»Ñ Ð´Ñ–Ñ‚ÐµÐ¹ точкою опори, навчаючи Ñ—Ñ… мови поваги, емпатії та віри у вільне майбутнє.
«ÐœÐ¾Ð²Ð° — це інÑтрумент зціленнѻ: від чорних танків до дитÑчої радоÑÑ‚Ñ–
Ð”Ð»Ñ Ð±Ð°Ð³Ð°Ñ‚ÑŒÐ¾Ñ… литовÑьких вчителів робота в українÑькій школі Ñтала Ñправжнім одкровеннÑм. Вчителька Ð’Ñ–Ñ€Ò‘Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ð›Ñ”Ð¿Ð°, Ñка працює тут уже два роки, пригадує Ñвої перші уроки з болем:
«Ðа початку, коли Ñ Ñ€Ð¾Ð·Ð´Ð°Ð²Ð°Ð»Ð° дітÑм аркуші із завданнÑми (ми тоді ще не мали друкованих книг), Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ð»Ð°, Ñк вони — навіть дівчатка — малювали зброю Ñ– танки. УÑе було гуÑто заштриховано чорним кольором. Ðле зараз цього немає. Ти бачиш, Ñк дитина з небезпечного Ñередовища поÑтупово знову Ñтає проÑто дитиною, Ñка ходить до школи, Ñк Ñ– в будь-Ñкій іншій країні. Ð–Ð¸Ñ‚Ñ‚Ñ Ð¿Ð¾Ð²ÐµÑ€Ñ‚Ð°Ñ”Ñ‚ÑŒÑÑ Ð´Ð¾ норми, Ñ– вони роблÑÑ‚ÑŒ крок у радіÑÑ‚ÑŒ та Ñвободу».
Вона підкреÑлює, що робота з мовою — це робота з культурною ідентичніÑÑ‚ÑŽ, де важливо не лише ÑпілкуватиÑÑ, а й знаходити Ñпільне у двох культурах.
Ð”Ð»Ñ Ð¿Ð¾Ð´Ð¾Ð»Ð°Ð½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð²Ð½Ð¾Ð³Ð¾ бар'єру та ÑтреÑу пані Ð’Ñ–Ñ€Ò‘Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸Ñтовує оÑобливий підхід:
«Ðаш предмет не такий, Ñк Ð´Ð»Ñ Ð»Ð¸Ñ‚Ð¾Ð²Ñьких дітей. Я викориÑтовую багато ритму, ігор, музики, Ñ– через цей ритм діти зовÑім інакше Ñприймають мову, вона вже не здаєтьÑÑ Ñ—Ð¼ такою Ñтрашною. Вони гнучкі, Ñк глина. Ти поÑÑнюєш їм уÑе з добром, Ñ– вони прилипають до тебе, Ñк плаÑтир, Ñк липучки».
Крім того, Ñаме Ð’Ñ–Ñ€Ò‘Ñ–Ð½Ñ–Ñ Ð›Ñ”Ð¿Ð° ініціювала Ð²Ð¿Ñ€Ð¾Ð²Ð°Ð´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ Ð»Ð¸Ñ‚Ð¾Ð²Ñьких національних коÑтюмів на шкільні ÑвÑта, щоб через краÑу одÑгу знайомити учнів із традиціÑми.
Її колега Ðушра ЯнкÑвічєнє наголошує на множинних зміÑтах вчительÑької праці у цій школі:
«ÐœÐ¾Ñ робота тут має подвійний ÑенÑ: Ñ Ð½Ðµ лише виконую обов'Ñзки вчителÑ, а й намагаюÑÑ Ð¿Ð¾Ð·Ð½Ð°Ð¹Ð¾Ð¼Ð¸Ñ‚Ð¸ дітей з литовÑькою культурою та Ñ–Ñторією».
Ðавчаючи дітей, вона Ñ‰Ð¾Ð´Ð½Ñ ÑтикаєтьÑÑ Ð· глибоким культурним контекÑтом війни.
«ÐžÐ´Ð½Ñ–єю з перших тем на наших уроках Ñ” "Сім'Ñ". Я підходжу до неї вкрай обережно та емпатично, адже розумію, що в клаÑÑ– Ñ” діти, чиї батьки загинули на війні. У моїй практиці був випадок, коли під Ñ‡Ð°Ñ Ñ†Ñ–Ñ”Ñ— теми хлопчик розплакавÑÑ... Я не розпитувала далі, але зрозуміла, що він втратив батька чи брата. Це Ñтало Ð´Ð»Ñ Ð¼ÐµÐ½Ðµ уроком — відчувати межу того, куди Ñ Ð¼Ð¾Ð¶Ñƒ заглиблюватиÑÑ», — ділитьÑÑ Ð¿Ð°Ð½Ñ– Ðушра.
Цікаво, що литовÑькі вчителі відмічають одну з оÑобливоÑтей українÑьких дітей: юні українці люблÑÑ‚ÑŒ, щоб уÑього було "багато" (емоцій, завдань, життÑ) Ñ– вражають Ñвоєю відкритіÑÑ‚ÑŽ. Ðушра ЯнкÑвічєнє зізнаєтьÑÑ:
«Ð’иховуючи трьох влаÑних дітей, Ñ Ð½Ðµ змогла побачити Ñтільки, Ñкільки побачила з українÑькими учнÑми у ВільнюÑÑ–. Вони вчать мене відкритоÑÑ‚Ñ–, вони надзвичайно щирі Ñ– творчі».
УÑім українÑьким колегам до профеÑійного ÑвÑта вона бажає, аби здійÑнилаÑÑ Ð½Ð°Ð¹Ð³Ð¾Ð»Ð¾Ð²Ð½Ñ–ÑˆÐ° Ð¼Ñ€Ñ–Ñ — закінчилаÑÑ Ð²Ñ–Ð¹Ð½Ð°, Ñ– вони змогли повернутиÑÑ Ð¿Ñ€Ð°Ñ†ÑŽÐ²Ð°Ñ‚Ð¸ у Ñвої рідні школи в Україні.
Вчителька початкових клаÑів Ð’Ñ–ÐºÑ‚Ð¾Ñ€Ñ–Ñ Ð‘ÑƒÐ´Ð°ÐºÐ¾Ð²Ð°, Ñка викладає литовÑьку мову та математику, працює в школі перший міÑÑць, але вже зачарована атмоÑферою.
«Ð”іти біжать коридором, щоб обійнÑти мене. Ми працюємо мовою любові та розуміннÑ. Якщо дитина потребує обіймів чи емоційної підтримки — ми даємо їй ці кілька Ñекунд тепла. Я ÑтавлюÑÑ Ð´Ð¾ них Ñк до маленьких людей, Ñкі мають такі ж глибокі почуттÑ, так Ñамо переживають. У школі ми фокуÑуємоÑÑ Ð½Ð° позитиві, щоб вони почувалиÑÑ Ð² абÑолютній безпеці та не поверталиÑÑ Ð´Ð¾ Ñ‚Ñжких Ñпогадів. Якщо людина не любить дітей, їй краще не працювати в школі», — переконана пані ВікторіÑ.
Вона також додає важливе Ð¿Ð¾Ð±Ð°Ð¶Ð°Ð½Ð½Ñ Ð´Ð»Ñ Ð¾ÑвітÑн:
«ÐŸÑихологічно вчителю Ñ‰Ð¾Ð´Ð½Ñ Ð±ÑƒÐ²Ð°Ñ” Ñкладно, тому Ñ Ð±Ð°Ð¶Ð°ÑŽ вÑім колегам підтримки та Ñ€Ð¾Ð·ÑƒÐ¼Ñ–Ð½Ð½Ñ Ð· уÑÑ–Ñ… боків: від дітей, батьків, адмініÑтрації та одне від одного».
«Ð¯ вÑією душею з вами»: пів ÑÑ‚Ð¾Ð»Ñ–Ñ‚Ñ‚Ñ Ð² педагогіці та любов до України
ОÑобливою гордіÑÑ‚ÑŽ школи Ñ” пані Ðнґєлє Валєнє — перша вчителька литовÑької мови у МУШ Литви. Її загальний педагогічний Ñтаж Ñтановить понад 50 років, а життєвої енергії, Ñку вона черпає від ÑÐ¿Ñ–Ð»ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ð· учнÑми, виÑтачить на багатьох.
«ÐŸÑ€Ð°Ñ†ÑŽÐ²Ð°Ñ‚и тут — це диво! З першої хвилини вашого нещаÑÑ‚Ñ Ñ Ð²Ñією душею з вами, українцÑми. Я живу вашим болем Ñ– вашим життÑм», — зворушливо розповідає пані Ðнґєлє.
Вона вражає Ñвоєю глибокою зануреніÑÑ‚ÑŽ в українÑький контекÑÑ‚: читає книги про Ñ–Ñторію України, про Голодомор (зокрема, праці іноземних авторів), дивитьÑÑ ÑƒÐºÑ€Ð°Ñ—Ð½Ñькі фільми, плаче над віршами загиблого поета-воїна МакÑима Кривцова та радить колегам відвідувати виÑтави Ñтоличного театру про війну в Україні. Її найзаповітніша Ð¼Ñ€Ñ–Ñ — «Ð©Ð¾Ð± українці були вільними, щоб ми дружили Ñ– щоб над уÑіма нами було мирне блакитне небо».
Музика також Ñтає надійним міÑтком до Ð²Ð¸Ð²Ñ‡ÐµÐ½Ð½Ñ Ð¼Ð¾Ð²Ð¸ дружньої країни. Українка, що колиÑÑŒ поєднала Ñвою долю з Литвою, вчителька музики ОкÑана Віткунєнє за Ñвої 37 років педагогічної діÑльноÑÑ‚Ñ– (три з Ñких — у МУШ Литви) переконалаÑÑ: піÑÐ½Ñ Ð²Ñ–Ð´ÐºÑ€Ð¸Ð²Ð°Ñ” ÑерцÑ.
«Ð”іти дуже швидко підхоплюють Ñлова, коли Ñпівають. Я радію Ñ– пишаюÑÑ, коли бачу, що вони вже Ñкладають реченнÑ, вміють читати Ñ– пиÑати литовÑькою. РпіÑÐ½Ñ Ð´Ð¾Ð¿Ð¾Ð¼Ð°Ð³Ð°Ñ” у цьому. Ми багато Ñпіваємо разом із литовцÑми, Ñ– діти завжди охоче відгукуютьÑÑ Ð½Ð° пропозицію заÑпівати литовÑькою мовою», — каже пані ОкÑана.
Вчителька литовÑької мови Мілда СтанÑвічєнє зауважує, що не шукала до дітей, травмованих війною, ÑкихоÑÑŒ оÑобливих «ÐºÐ»ÑŽÑ‡Ñ–в», адже Ñ—Ñ— учні — найкращі.
Вона пишаєтьÑÑ Ñ‚Ð¸Ð¼, що навіть маючи лише два уроки на тиждень, за кілька років діти навчилиÑÑ Ñ‡Ð¸Ñ‚Ð°Ñ‚Ð¸, пиÑати Ñ– розмовлÑти. Рще вони Ñамі багато чому навчають:
«Ð¯ дÑ