Святий Йосафат (1580–1623) прийняв мученицьку смерть 12 листопада 1623 року у Вітебську від рук противників церковної єдності, а його мощами, які нині спочивають у базиліці Святого Петра у Ватикані, у вільнюському храмі зберігається частина реліквій для вшанування.

Розпорядок урочистостей у храмі Пресвятої Трійці:

– П'ятниця, 14 листопада 2025 р.:
17:00 – Свята Літургія в каплиці Остробрамської Богородиці. Перша реколекційна наука (о. Домінік Налисник, ЧСВВ).

– Субота, 15 листопада 2025 р.:
10:00 – Свята Літургія. Друга реколекційна наука.
18:00 – Велика Вечірня з Литією та виставлення мощів святого Йосафата для вшанування.

– Неділя, 16 листопада 2025 р.:
09:45 – Утреня.
10:30 – Молебень перед мощами св. Йосафата. Третя завершальна реколекційна наука.
11:00 – Архиєрейська Свята Літургія під проводом Преосвященнішого владики Степана Суса, куріального єпископа Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ та голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

Після Літургії відбудеться благословення всіх мощами святого, уділення повного відпусту з апостольським благословенням, посвячення нового вітража для храму, посвячення води та окроплення молільників.

Урочистості відбуваються в історичному василіянському монастирі Пресвятої Трійці – одному з найдавніших осередків УГКЦ у Литві, тісно пов'язаному з постаттю святого Йосафата та реформою Чину святого Василія Великого.

Подія відбудеться 6 листопада о 17:30–18:30 у філії для дітей першому поверсі (Vaikų biblioteka I a.) Vilniaus apskrities Adomo Mickevičiaus viešoji biblioteka „Po skliautu" за адресою Trakų g. 10, Vilnius. Вхід безкоштовний, але реєстрація обов'язкова за посиланням. Мова заходу – українська. Зустріч проводить клуб Cult.Ukraine разом із Галиною Кутняковою.

На зустрічі йтиметься про те, як український романтизм став перехідною ланкою між фольклорною традицією та національною літературою, як у творах з’являються характерні мотиви мертвого коханця, смерті як одруження, битви як бенкету, а також про українську школу в польському романтизмі та її особливості. Ці теми резонують з ключовими рисами українського романтизму, який сформувався наприкінці 1820-х – 1840-х роках і став одним із найяскравіших проявів національного відродження.

За даними Encyclopedia of Ukraine, український романтизм, подібний до польського, акцентував увагу на фольклорі, історичних мотивах та ідеалізації минулого, сприяючи незалежності української літературної мови та вдосконаленню поетичних тропів. Він сформувався під впливом "Харківської романтичної школи" (з поетами на кшталт Ізмаїла Срезневського, Миколи Костоманова, Льва Боровиковського та Амвросія Метлинського), а також "Київських романтиків" і Братства святих Кирила і Мефодія (1846 р.), де Тарас Шевченко, видатний поет XIX століття, досяг вершини напряму. Поема "Гайдамаки" (1841 р.), згаданий у анонсі твір Шевченка, є епічним полотном про гайдамацьке повстання 1768 року, що поєднує романтичний дух бунту з похмурим зображенням української історії та сатирою на російське гноблення, як зазначає Britannica. Цей твір, опублікований у збірці "Кобзар" (1840 р.), остаточно довів придатність української мови для високої літератури.

Щодо мотивів, то мотив "мертвого коханця" (як у байронівському героїзмі чи гофманівських фантазіях) відображає романтичну ідеалізацію трагічної любові та надприродного, тоді як "смерть як одруження" чи "битва як бенкет" кореняться в фольклорних традиціях, де смерть символізує єднання з предками, а битви – героїчний карнавал, подібний до козацьких дума та пісень, зібраних Максимовичем (1827, 1834, 1849 рр.) чи Срезневським у "Запорозькій старовині" (1833–1880 рр.). Ці елементи підкреслюють етнографічний характер українського романтизму, де фольклор став основою для національної свідомості.

Особливий акцент – на українській школі в польському романтизмі, групі польських поетів початку XIX століття з південно-східних околиць тодішньої Польщі (нині переважно Україна), які інтегрували українські теми, фольклор, пейзажі та історію. За Wikipedia та Encyclopedia of Ukraine, школа включала Антонія Мальчевського (автора поеми "Марія", 1825 р. – історії кохання та зради з драматичною напругою), Юзефа Богдана Залеського (відомого як "соловей польської поезії"), Северина Гошчинського (який описав гайдамацьке повстання в поемі про замок у Каневі) та Томиша Падуру. Ці автори, орієнтовані на "українську екзотику", вплинули на польську романтичну літературу, створюючи місток між культурами пост-розділеної Речі Посполитої, та популяризували Україну в Європі.

Зустріч організовано клубом Cult.Ukraine, який діє у Вільнюсі як платформа для української громади в Литві, та Галиною Кутняковою, координаторкою культурних подій клубу. Місце проведення – Vilniaus apskrities Adomo Mickevičiaus viešoji biblioteka, заснована 1 квітня 1997 року як центр бібліотечної справи, краєзнавства та інформації для Вільнюського та Алитусського повітів; бібліотека розташована в історичних палацах Зенковичів-Тишкевичів XV–XVI ст., має понад 82 співробітники (станом на 2025 р.) та філію для дітей на Trakų g. 10 з фондом близько 50 тис. видань, орієнтованих на молодь. Подія вписується в традицію культурного обміну у Вільнюсі, де XVI–XVII ст. місто було центром руської (українсько-білоруської) та польської культури, коли Франциск Скорина започаткував тут руське книгодрукування (бл. 1520 р.).

Ця зустріч – нагода для українців У Литві та любителів літератури глибше зрозуміти спадщину, що оживає в сучасному контексті. Реєструйтеся за посиланням, аби не пропустити. 

Під час літургії відбуватиметься поминання спочилих рідних, друзів і близьких, а також буде вознесена особлива заупокійна молитва за загиблих воїнів України, які віддали життя, захищаючи батьківщину. Після літургії відбудеться панахида, де громада разом згадає всіх спочилих у дусі любові та надії на вічне життя.

Димитрівський заупокійний день, або Димитрівська поминальна субота, традиційно пов’язаний із вшануванням великомученика Димитрія Солунського, пам’ять якого православна церква відзначає 26 жовтня. Святий Димитрій, відомий як покровитель воїнів, є прикладом мужності, віри та самопожертви. Цей день в Україні та діаспорі має особливе значення, адже поєднує поминання всіх спочилих із молитвами за захисників, які загинули у боротьбі за свободу.

Українська православна громада у Вільнюсі діє під юрисдикцією Вселенського патріархату, який активно підтримує духовні потреби української діаспори в Литві. За даними офіційних джерел, громада регулярно проводить богослужіння, спрямовані на збереження української духовної та культурної ідентичності, а також підтримує зв’язки з іншими православними громадами Литви.

Організатори щиро запрошують усіх приєднатися до спільної молитви, щоб у цей особливий день разом вшанувати пам’ять спочилих і підтримати одне одного у вірі та надії.

Подія об’єднає українських і литовських науковців, журналістів, військових експертів та митців, які аналізуватимуть сучасні гібридні виклики.

Програма конференції:

• 9:40–10:00 — Реєстрація учасників.

• 10:00 — Відкриття конференції. Вітальні слова: Віктор Чернишук (голова конференції), Ольга Нікітченко (Посол України в Литві), д-р Арунас Бубніс (генеральний директор Центру досліджень геноциду і резистенції мешканців Литви). Вручення подяк українських військових підрозділів литовським волонтерам.

• 10:30 — «Інформаційна війна Росії: спадщина Коновальця та уроки для Європи» — д-р Олександр Кучерук (Київ).

• 11:00 — Презентація монографії «Суспільна, військова та політична діяльність Євгена Коновальця» — д-р Іван Хома (Львів, «Львівська політехніка»).

• 11:30 — Експозиція «Друкована та інформаційна діяльність групи Коновальця в міжвоєнній Литві» — д-р Раймундас Камінскас.

• 11:40–12:00 — Кавова перерва.

• 12:00 — «Когнітивна війна Росії: нові виклики дезінформації» — презентація Євгена Рокицького, д-р Євген Магда (Інститут світової політики, Київ), д-р Віктор Ягун (генерал СБУ).

• 13:00–13:40 — Обід.

• 13:40 — Презентація фотовиставки «На війні, як на війні» — Арунас Сурдокас, військовий фотограф.

• 14:00 — Презентація книги та виступ пісень. Переклад книги — Віктор Чернишук. Валерій Шереліс, військовий бард (Литва).

• 14:15 — «Погляд крізь вічко: коли культура стає полем інформаційної війни» — Валентин Однов’юн, фотомитець.

• 14:30 — Дискусія молоді України та Литви «Мова і культура як чинники інформаційної зброї». Модератори: Іларія Єрмак, Петро Пирогов.

• 16:10 — Підсумки конференції. Презентація незалежного медіаканалу України «Студія Барикада».

Запрошуємо всіх охочих долучитися до обговорення актуальних питань інформаційної безпеки та культурної дипломатії!